Вейгела у сучасному ландшафтному дизайні використовується не часто, проте цей декоративний кущ може прикрасити будь-яку клумбу і вписатися практично в будь-який дизайн ділянки. Серед різноманітності сортів рослин найпопулярнішою вважається вейгела рожева, що виділяється великими і яскравими квітами. У статті детально розглядається опис цієї групи рослин, а також наведена технологія їх посадки та вирощування.
Опис
Під загальною назвою вейгела рожева прийнято розуміти одразу кілька гібридів, створених на основі схрещування вейгели обильноквітучої, квітучої та корейської. Вони є типовими представниками однойменного роду, родини Жимолості. Це досить великі види листопадного куща, висотою до 1,5 м і шириною близько 1-1,5 м.
Стебло у кожного такого рослини представлене численними пагонами, що розвиваються з однієї прикореневої точки росту. Коренева система у куща мочковатого типу. Складається вона з численних кореневих відносин, які формуються у верхніх шарах ґрунту.
Крона у куща часто розлога, середньої густоти, її основу складають одерев'яніли пагони коричневого кольору. Вкриті пагони ланцетними листям з характерним заокругленням на краях. Листя часто черешкові, опушені, але у окремих сортів можуть бути пухнасто-зубчасті. Прилистки у листа відсутні.
Основним достоїнством кожної вейгели вважаються квіти. Вони розташовані у верхній пазузі листків, поодинці або групами, по 3-6 штук. У останньому випадку згусток квітів набуває очертання напівзонтового суцвіття. Квіти досить великі, їх середня довжина становить близько 4-5 см. Чашечка представлена п'ятьма лопастями, з'єднаними з основи, вінчик при цьому трубчастого типу або колосоподібний.
Квітка відрізняється неповторним кольором, в залежності від сорту відтінок може коливатися від блідо-рожевого до темно-рожевих відтінків. При цьому квітка може бути як рівномірного рожевого відтінку, також мати різноманітні білі орнаменти та включення. Рослина може цвісти два рази в сезон, з середини травня до другої половини червня і протягом серпня – вересня.
Застосування в ландшафтному дизайні
Кущ має універсальне значення в саду. Багате та неповторне цвітіння рожевоцвітних гібридів знайшло своє застосування при облаштуванні одиночних та групових посадок. Найчастіше рослину використовують для створення живих плетених живоплотів, а також прикрашення садових споруд.
Яскраві квіти можуть прикрасити та надати контрастності однотонному газону, тому не рідко рослину використовують для формування традиційних англійських садів. Вейгела ідеально впишеться й у посадки деревоподібних видів із пишною та розлогою кроною, що чудово заповнює середній ярус і стає кращим посередником до низькорослої та ґрунтопокривної рослинності.
Посадка
Головним умовою успішного вирощування рожевоцвітних сортів вейгели є точне дотримання всіх правил та витонченостей агротехніки їх вирощування. Для цього знадобиться обрати правильне місце для куща і вчасно його посадити. Тільки це дозволить створити оптимальні умови не лише для успішного цвітіння, а й для тривалості вейгели.
Вибір і підготовка місця
Для посадки вейгели обирають відкриті, але захищені від сквозняків та сильного вітру ділянки. Місце під майбутню клумбу повинно бути добре освітлене, але також можливе вирощування культури й у півтіні. Найкраще обирати території на височині або рівнині, висадження саджанців в низині може спровокувати підвищену вологість у зоні росту куща, що є найкращою умовою для розвитку різноманітних грибів.
Відео: огляд вейгели у цвіту
Для ґрунту ця група рослин не вимаглива, однак наиболее декоративно цінні екземпляри ростуть на добре добритому і рихлому підґрунті, з високим вмістом органічних сполук. Підготовку до висадки куща починають приблизно за 2 тижні до передбаченої дати висадки.
Для цього слід:
- Очистити ґрунт від бур'яну та сміття.
- Полегшити ґрунт (за необхідності). Для цього на 1 м² вносять від 1 до 3 відра річкового піску.
- Внести торф, перегной, перегнилий навіс або компост з розрахунком 5–10 кг/м².
- Добре виорати ґрунт на глибину не менше 30 см, а після цього вирівняти територію ділянки.
Терміни і правила висадки
Найкращим часом для посадки вейгели вважається середина весни. Зробити це слід ще до початку активної вегетації, інакше процедура може бути пагубною для молодих саджанців, включаючи їх декоративні характеристики.
Саджають кущ після повноцінного весняного відлигу, після того як ґрунт прогріється не менше як до +5°С. Восени садити рослини заборонено, такі саджанці у 90% випадків не встигають прижитися, що завжди призводить до їх загибелі вже після перших морозів.
Виконують дану процедуру за таким алгоритмом:
- Створіть на підготовленому ділянці посадкову лунку діаметром у 40 см і глибиною близько 50–60 см.
- Покладіть на дно лунки дренажний шар з гравію, дрібного щебеню або битого цегли товщиною у 10–15 см.
- Покладіть зверху дренажу суміш з 1 відра компосту і 100 г нітрофоски.
- Помістіть саджанець у лунку, а потім щільно засипте всі щілини між кореневою системою та ґрунтом.
- Полийте саджанець, а потім мульчуйте стовбурний коло опилками, лушпинням насіння, сіном, соломою тощо (шаром не менше 10–15 см).
Правильний догляд
Щоб культивувати цей декоративний вид, потрібно приділити уваги та догляду. При цьому традиційна технологія вирощування не передбачає складних та специфічних процедур. Це дозволяє успішно вирощувати вейгелу на ділянці протягом багатьох років навіть початківцям, із мінімальним досвідом у рослинництві.
Полив
Усі вейгели є вологолюбними рослинами, тому у поливі вони потребують не менше 2–3 рази на тиждень. Особливо багато води рослині потрібно навесні та протягом літа, інакше це призведе до його пригнічення.
Воду вносять так, щоб ґрунт на ділянці постійно був трохи вологим, для цього в залежності від розмірів куща використовують від 5–10 до 15 л води за процедуру. Виконують полив раннім ранком або увечері, придатна для цього тільки чиста та відстояна вода.
Рихлення
Рихлення посадок вейгели виконують на наступний день після кожної процедури поливу. Потрібно це для того, щоб захистити насадження від різноманітних бур'янів, а також забезпечити ґрунт свободнодоступним киснем. Коренева система куща знаходиться в верхніх шарах ґрунту, тому рихлять ґрунт обережно, на глибину не більше 5–7 см. Інакше пошкодження коренів спровокує в'янення або навіть загибель кущика.
Підживлення
Щоб забезпечити кущу тривале цвітіння, а також активний ріст, ґрунт обов'язково слід періодично збагачувати різноманітними поживними елементами.
При кваліфікованій підготовці виконують підживлення тільки на третій рік після висадки саджанців, за наступною схемою:
- у період набухання бруньок в ґрунт вносять будь-яке мінеральне добриво, засноване на сполуках фосфору, калію і азоту;
- у фазу бутонізації кущу дають сірчанокислий калій і суперфосфат (згідно з рекомендаціями виробника);
- перед зимівлею рослину підживлюють дрібленою деревною золою з розрахунком 200 г/м².
Обрізка
Процедура обрізки включає в себе формування та санітарне прибирання. Останнє проводять ранньою весною або восени, перед підготовкою вейгели до зимівлі. На цей час обрізують старі, поламані та заражені шкідниками та інфекціями пагони.
Також після цвітіння видаляють увянуті квітконоси, що підвищує загальну декоративність насаджень. Формування часто поєднують з весняною санітарною обрізкою. Під час процедури кроні надають необхідні контури, а також проводять її прорідження.
При цьому не рекомендується видаляти більше третини пагонів, інакше це може спровокувати загибель вейгели. Також близько 1 раз в 3 роки дорослим кущам роблять омолоджуючу обрізку. Під час процедури потрібно повністю усунути всі старі пагони віком у 3 та більше років, безпосередньо до головної точки росту.
Підготовка до зими
Після опадання листя вейгелу обов'язково потрібно захистити від зимових морозів. Без цього пагони вимерзнуть, після чого про декоративність рослини йти не може і мова.
Щоб підготувати рослину до зими, слід:
- Добре полити грунт, а потім мульчувати стовбурний коло (шар мульчі повинен бути не менше 10 см).
- Розділити гілки на декілька груп, а потім зв'язати між собою.
- Нахилити пагони до ґрунту, а потім закріпити їх до субстрату за допомогою металевих прутів.
- Укрити гілки спанбондом, хвоєю, сіном або соломою (товщина шару з природних матеріалів повинна бути не менше 10–15 см).
Хвороби та шкідники
Гібриди вейгели з рожевими квітками відносяться до досить стійких до різноманітних інфекцій і шкідників представників флори. Проте при помилках в догляді з цією проблемою стикається практично кожен рослинництвор.
Найчастіше з шкідників на кущі можна зустріти тлу та гусениці, у період засухи цей перелік може доповнюватися павутинним кліщем та трипсами. Подолати їх можна за допомогою оприскувань куща різними комплексними інсектицидами («Кельтан», «Рогор», «Нітрафен» і т. д.).
З інфекцій гібриди вейгелі можуть заражатися ржавчиною, сірою гниллю та плямистістю. Щоб вилікувати рослину, достатньо двічі (з інтервалом в 14 днів) оприскувати пагони комплексним фунгіцидом. Найбільш широкою дією при цьому характеризується бордоська суміш.
Гібриди вейгели з рожевими квітами - це один із кількох прикладів універсальних декоративних рослин, які можуть вдало заповнити практично будь-який ландшафт, ставши його основою або ідеальним доповненням. Такі сорти не вибагливі, а також відрізняються хорошою зимостійкістю. Однак при їх вирощуванні у клумбі слід щоденно доглядати. Тільки це допоможе досягти тривалого росту кущів, а також 2 генерацій вишуканих і неповторних квітів.
