Корови, нарівні з безліччю інших сільськогосподарських тварин, схильні до такого інфекційного захворювання, як актиномікоз. Воно становить велику небезпеку, оскільки ним може заражатися і людина. У цій статті розглянемо інформацію про симптоми, шляхи зараження, методи профілактики та лікування актиномікозу.
Що таке актиномікоз
Актиномікозом називають хронічне грибкове ураження різних органів і тканин тварини та людини, яке характеризується утворенням гранулематозних вогнищ - актиноміком. Недуга вражає всіх представників великої рогатої худоби (ВРХ), овець, свиней, коней. Спостерігається у тварин різного віку. Фіксується по всьому світу. Може виникати в будь-яку пору року, але найчастіше діагностується у весняний і зимовий періоди.
Історична довідка
Бактерію-збудника актиномікозу вперше було виділено й описано 1877 року як мікроб у тканинах щелепи корови. Тоді хворобу назвали диксоміцетом. У 1878 році було описано 2 випадки хвороби, виявлених у людини. Вони були зареєстровані в Німеччині. Того ж року німецький ветеринар Отто фон Боллінгер назвав хворобу актиномікозом.
Збудник був названий променистим грибком. До 1940 року вважалося, що збудник інфекційної недуги ідентичний з Actinomyces israelii. Однак того ж року Д. Еріксон довів, що це 2 окремі організми.
Збудник
Збудником актиномікозу виступає грампозитивна бактерія Actinomyces bovis, яку зараховують до порядку Actinomyces. Вона сприйнятлива до гарячих температур - знищується за 5 хвилин при нагріванні до +70...+80 °С. Відрізняється стійкістю до висушування. За низьких температур живе протягом 1-2 років. Actinomyces bovis можна вбити за допомогою впливу 3%-вого розчину формаліну протягом 5-7 хвилин.
Джерела та шляхи зараження
Збудник проникає в організм тварини через ранки в слизовій ротовій порожнині під час поїдання грубих кормів (соломи, остюків злакових, мишачого ячменю) або прорізуванні зубів у телят, крізь пошкодження шкірних покривів, соски молочних залоз. Також зараження може відбуватися анаеробним способом. Активному росту бактерій і швидкому розвитку хвороби сприяє присутність в організмі гнійних запалень, травм, порушень у роботі імунної системи.
Механізм зародження і розвитку хвороби
Після проникнення всередину організму бактерія-збудник провокує розвиток запалення, при якому формується гранульома. Найчастіше осередки ураження локалізуються в кістках, тканинах нижньої щелепи, лімфовузлах. Надалі утворюється пухлина і свищ із жовтуватими гнійними виділеннями, що містять сірі друзи. Опісля в гнійних виділеннях фіксується кров і рештки відмерлих тканин.
Клінічні ознаки
Клінічні ознаки можуть бути різними, залежно від того, в якій частині локалізується збудник. Характерний симптом - присутність щільної пухлини, яка в міру розвитку розкривається, і з неї тече гній.
За актиномікозу голови, шиї, щелепи, язика присутні такі симптоми:
- біль під час дотику до ділянки з актиномікомою;
- хворобливі відчуття під час вживання корму;
- підвищення температури тіла (рідко);
- витікання гною з актиномікоми;
- зміна форми голови;
- випадання зубів;
- ускладнення дихання і ковтання внаслідок присутності актиноміком у дихальних шляхах, ротовій порожнині, горлі, на язиці;
- виснаження;
- збільшення і випадання язика.
- підвищення температури;
- біль у ділянці очеревини;
- блювота;
- пронос або закреп;
- часткова кишкова непрохідність.
При актиномікозі вимені спостерігаються:
- некроз шкірних покривів;
- абсцеси та свищі в молочних залозах.
- набряк тканин;
- пригнічений стан;
- гіпертермія;
- почервоніння або посиніння шкірних покривів у місці запалення.
Діагностика
Хвороба діагностується під час ветеринарного огляду та збору анамнезу. Якщо потрібно виключити інші хвороби зі схожою симптоматикою (актинобацильоз, стрептотрихоз, лімфангіт), то здійснюється забір матеріалу з актиномікоми для мікроскопії в лабораторних умовах.
Як лікувати
При діагностуванні актиномікозу слід негайно приступити до лікування хвороби. Почати потрібно з поміщення хворих особин у карантин і обробки приміщення, де вони утримувалися, дезінфекційними засобами.
Дезінфекція приміщення
Дезінфекцію проводять 2-3%-вим розчином їдкого лугу або свіжогашеного вапна. Людина, яка проводить дезінфекцію, має працювати в спеціальному костюмі та дотримуючись заходів особистої безпеки.
Розчин йоду або йодистого калію
Одним зі способів лікування є внутрішньовенне введення йодного розчину. Його готують шляхом змішування 1 г йоду, 2 г йодистого калію, 0,5 л дистильованої води.
Антибіотики
Також проти збудника застосовується антибіотикотерапія. Можливе введення:
- Пеніциліну - 100-400 тисяч одиниць у пухлину протягом 4-5 днів;
- Окситетрацикліну - 200 тисяч одиниць + 5-10 мл фізіологічного розчину телятам до року, 400 тисяч одиниць дорослим особинам у здорові тканини, що оточують актиномікому, протягом 10-14 днів з одночасним відсмоктуванням гною з пухлини;
- Кліндаміцину;
- Еритроміцину;
- комплексу антибіотичних препаратів із сульфаніламідами.
Хірургічне втручання
Якщо консервативні методи лікування не призводять до поліпшення стану корови та одужання, то проводиться оперативне втручання - актиномікоми розкриваються, очищуються від гною та дезінфікуються. Після цього проводиться антибіотикотерапія та введення знеболювальних засобів.
Після проведення лікування на тілі тварини залишаються рубці. При зачіпанні запальним процесом лише м'яких тканин корову можна вилікувати повністю. Про те, чи набуває корівка після одужання імунітет проти хвороби, невідомо. У разі ураження кісток, суглобів, життєво важливих органів прогноз несприятливий.
Профілактика
Для того щоб не допустити це серйозне захворювання в стадо, необхідно дотримуватися деяких правил утримання та годівлі тварин:
- Не випускати ВРХ на пасовища, розташовані в заболочених низинах.
- Перед згодовуванням грубих кормів піддавати його термічній обробці для розм'якшення та дезінфекції.
- Перед тим як класти в годівницю солому, її необхідно прокальцинувати.
- Регулярно проводити дезінфекцію приміщення, де утримуються корови, та інвентарю, що використовується для догляду за ними.
- Періодично оглядати тварин на предмет подряпин і дрібних ран для своєчасної їх обробки та лікування.