Кожен фермер під час вирощування великої рогатої худоби (ВРХ) стикається з різними захворюваннями. І якщо одні легко виліковуються і незабаром вщухають, то інші вимагають серйозного підходу до усунення проблеми. До такої групи відносять і хламідіоз, симптоми якого залежать від типу захворювання. Що ж це за недуга, як її розпізнати, як лікувати, чи існують заходи профілактики - про це ви дізнаєтеся зі статті.
Що це за хвороба
Хламідіоз ВРХ - заразне інфекційне захворювання, яке проявляється:
- ринітами (у молодих особин);
- бронхіальними пневмоніями;
- поліартритами;
- катарами шлунка;
- запаленням головного і спинного мозку;
- маститами;
- запаленнями рогівки та кон'юнктиви;
- появою нежиттєздатного потомства.
Збудник, джерела зараження
Цю хворобу спричиняє проникнення в організм так званих хламідій - бактерій із роду Chlamydophila, що паразитують усередині живої клітини. Спочатку хламідіоз ВРХ було описано 1923 року вченими зі США Фраумом і Гартом. У Радянському Союзі це захворювання вперше було встановлено 1967 року.
Збудник характеризується живучістю в незахищеному середовищі: при просочуванні у водопровідну систему він зберігає стійкість 17 днів, на снігу - 18 діб, а під снігом - 29. Життєздатний патоген і в пастеризованому молоці майже 23 дні. У корівниках, де утримуються корови, збудник залишається вірулентним 5-6 тижнів.
Джерелами зараження здебільшого стають:
- хворі тварини;
- секреції під час отелення або аборту;
- випорожнення;
- сперма;
- молоко.
Способи передачі мікроорганізму:
- контактний (під час осіменіння);
- аліментарний (при поїданні їжі, забрудненої фекаліями);
- повітряно-крапельний.
Осіменілі спермою з хламідіями тварини страждають на безпліддя. Якщо зачаття відбулося, то ембріон заражається в утробі, що спричиняє мертвонародження або викидень.
Форми та симптоми зараження
Симптоматика хламідіозу ВРХ визначається формою виникнення захворювання. Усього таких видів 5 і кожен із них має особливі характеристики перебігу та прояву недуги, але перші ознаки помітні вже через 3-20 діб після інфікування.
Респіраторна
Якщо інфекція просочилася в організм через дихальні шляхи, ця форма захворювання називається респіраторною.
Відмінні ознаки такої недуги:
- висока температура до 40-41°C, яка тримається кілька днів;
- серозні виділення, які через кілька днів набувають слизисто-гнійної текстури;
- кашель;
- виділення слізної рідини;
- набряк і гіперемія оболонки носової пазухи;
- прискорене серцебиття і дихання;
- кон'юнктивіт і припухлість повік.
Інфікування тварин такою формою досягає 70-80% поголів'я, смертність - 15-25%.
Кишкова
Таку форму хламідіозу можна заробити разом із зараженим кормом, на якому збереглися виділення уражених тварин.
- зростання температури до 40-40,5°C;
- діарея з вкрапленнями крові та слизу;
- неприйняття корму;
- слизова оболонка рота гіперемована;
- слабкість;
- прискорення дихання і серцебиття;
- загальний пригнічений стан.
Іноді у корів у роті помітні ерозії та виразки. Але основною характеристикою хвороби є порушення роботи травного тракту.
Інфікування ВРХ кишковим типом становить 30-70%, падіж - 20-30%.
Генітальна
Інфікування відбувається при неприродному заплідненні або природному, якщо бик-плідник є переносником інфекції.
Головними проявами генітального типу захворювання є:
- затримка виходу посліду (якщо пологи пройшли без ускладнень);
- мастити;
- викидні (частіше на 7-8 місяць, іноді - 4-5 місяць) - 30-50% випадків;
- мертвонародження;
- запалення ендометрія і метрити;
- безпліддя;
- перегули.
Енцефалітна
Недуга вражає нервову систему та опорно-руховий апарат.
Одночасно у ВРХ з'являються такі симптоми:
- судоми в м'язах;
- тремор кінцівок і голови;
- нетверда хода;
- порушення координації.
Серйозні порушення з боку нервової системи призводять до загибелі тварини. Падіж при енцефалітному хламідіозі становить практично 100%.
Кон'юнктивальна форма
Характеризується такий різновид захворювання розвитком кон'юнктивіту.
При цьому:
- з очей з'являються виділення;
- повіки набухають;
- розвивається світлобоязнь;
- площа слизової оболонки ока вкривається дрібнозернистими наростами.
Діагностика
Для аналізу у ветлабораторію відправляють такі матеріали:
- рідку частину крові абортованих або інших підозрілих тварин (повторюють на 14-й і 21-й день);
- шматочки плаценти, лімфовузлів, сичуг зародка, паренхіматозні органи сім'яників полеглих биків;
- проби насіння підозрілих биків.
При уточненні діагнозу беруть до уваги такі показники:
- епізоотологічну інформацію;
- клінічні показники;
- мутації, виявлені після смерті;
- висновки серологічної та мікробіологічної експертизи;
- параметри мікроскопії та біопроб.
З патологоматеріалів заготовляють мазки, які заливають помаранчевим акридином або забарвлюють одним із таких прийомів:
- Стемпа;
- Маккіавелло;
- Хіменса;
- Кастаньєда;
- Романовського-Гімзе.
Ефективним прийомом вважається серологічна перевірка. Лабораторно здебільшого проводять реакцію довгого зв'язування і відповідь зчеплення комплементу. Іноді вдаються до реагування імунофлуоресценції, непрямої гемаглютинації.
Існує і більш результативний прийом серологічного дослідження - імуноферментний. Базується він на відборі аглютинінів до властивого певній групі антигену. Точність такого вивчення може становити 98,7%.
Водночас, оскільки хламідіоз нагадує багато захворювань і нерідко проходить сукупно з ними, для його встановлення застосовують усі підходи.
У зрілих особин хламідіоз важливо відрізнити від:
- гострого інфекційного зооантропонозного захворювання кампілобактеріозу;
- лептоспірозу;
- сальмонельозу;
- контагіозного фолікулярного запалення піхви;
- трихомоніазу;
- заразного ринотрахеїту;
- бруцельозу;
- лістеріозу.
- парагрип;
- контагіозна діарея;
- еймеріоз;
- біломишечна хвороба;
- пастерельоз;
- вірусний ринотрахеїт;
- аденовірусна інфекція;
- мікоплазмоз;
- ешерихіоз;
- лістеріоз;
- рикетсіозний кератокон'юнктивіт;
- авітаміноз;
- рахіт;
- анаеробна ентеротоксемія;
- респіраторно-синцитіальний вірус;
- сальмонельоз;
- диплококоз;
- телязіоз.
Патологоанатомічні зміни
У викиднів і телят, які гинуть одразу ж після народження, спостерігають ціаноз шкірного покриву в ділянці носа, підвісу, чола, слизової рота і кон'юнктиви. Під час розтину виявляють серозний набряк шкірного покриву та клітковини на шиї, в підщелепній зоні, промежині, грудини й тазу. Крім набряків, у підшкірній тканині помітні крововиливи.
У навколосерцевій сумці, грудині та черевній частині здебільшого фіксується зосередження набряклої рідини солом'яно-жовтого забарвлення з червонуватим відливом. У легенях абортованого зародка або померлого молодняка діагностують венозну нерухому гіперемію, яка нерідко супроводжується набряком.
У шлунку і вузькому відділі кишківника знаходять серозно-слизисте запалення. Нерідко у викиднів слизова товстої ділянки кишківника (переважно ободової кишки) являє собою водянисто-студнеподібний набряк, заповнений червонувато-бурою желеподібною масою.
У нирках спостерігаються точкові синці, у мозковому пласті на розрізі проявляється венозний застій.
У молоді, яка померла або була вбита у віці 8-20 днів, на початковій стадії захворювання виявляють трансформації в серці: на епікарді або внутрішній частині перикарда спостерігають сірувато-жовті шари фібрину.
У корів, які померли одразу після пологів або викидня, за генітального типу хламідіозу оболонка маткових рогів переповнена кров'ю і набрякла. На посліді помітні омертвіння та крововиливи.
У биків реєструється збільшення статевих залоз (орхіт) і надсім'яникових лімфовузлів, вивідні протоки запалені. У простаті та слизовій сечовипускального каналу виявляються крововиливи.
Під час препарування тварин, які померли від респіраторного хламідіозу, виявляють такі зміни:
- слизова носа та горла гіперемована, з геморагією та набряками;
- у легенях помітні вогнища потовщень;
- у бронхах виявляється слизова або гнійно-слизова рідина;
- розширені середостінні та бронхіальні лімфатичні вузли, на розрізі спостерігаються крововиливи.
- гострий гастроентерит;
- набряклу слизову сичуга;
- точкові крововиливи;
- ерозії та виразки спотвореної форми;
- переродження в нирках, печінці та селезінці.
Лікування
Хламідіоз ВРХ лікують антибактеріальними засобами тетрациклінової спрямованості.
Молодняку та бикам-виробникам призначають Окситетрациклін у таких дозуваннях:
- перша доба: двічі по 5000 од. на кілограм ваги;
- 2-10-й день: раз на добу по 5000 од/кг.
Телятам також прописують сироватку реконвалесцентів із розрахунку 0,7 мл на кілограм ваги. Іноді в розчин додають Дибіоміцин.
За наявності хламідійної пневмонії краще використовувати аерозольні препарати, які розпорошуються на слизові тварин.
Терапія стає більш ефективною в сукупності з проімунними сироватками та резистентами.
Вакцина проти хламідіозу
Оскільки захворювання не завжди легко вилікувати й іноді не вдається уникнути масового падежу ВРХ, у господарствах вживають певних заходів для попередження спалаху інфекції.
Інші заходи профілактики
Для убезпечення від спалахів хламідіозу і його поширення, необхідно дотримуватися таких простих правил:
- Дотримуватися санітарного режиму утримання тварин.
- Організувати дезбар'єр.
- Не ввозити ВРХ з пунктів, неблагополучних за епідеміологічним станом.
- Для всіх тварин, що надійшли в корівник, обов'язково організовувати тридцятиденний карантин. При цьому періодично виконують огляд на предмет клінічних проявів і вибірково проводять термометрію.
- Дотримуватися норм розміщення ВРХ з дотриманням мікроклімату в корівниках і належного санітарно-ветеринарного стану пасовищ і водопою.
- Перевіряти двічі на рік биків-плідників на хламідіоз.
Як бачимо, хламідіоз може стати причиною різних проблем. Але адекватна поведінка, грамотне діагностування та вчасне лікування дасть змогу уникнути суттєвих втрат поголів'я.
