Захворювання великої рогатої худоби можуть завдати фермерському господарству чималих збитків, тому здоров'я поголів'я варто тримати на постійному контролі. Серед інших недуг варто виділити пастерельоз, що характеризується масовим мором тварин.
Що це за хвороба
Пастерельозом прийнято називати захворювання інфекційного походження, що поширюється на багатьох домашніх тварин. У гострій формі воно викликає набряклість у різних частинах тіла й органах, а в хронічній може проявлятися у вигляді артритів, ендометритів та інших недуг, через що справжня причина поганого стану ВРХ довгий час залишається невідомою.
Збудник, джерела та шляхи зараження
Розвиток цього інфекційного захворювання пояснюється активністю Pasteurella multocida, яка потрапляє в організм корови за умови спільного проживання або навіть нетривалого контакту з інфікованими тваринами чи їхніми виділеннями.
Здебільшого ці мікроорганізми мешкають на слизовій дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту і легко можуть перебратися в інший ослаблений організм. Разом із кровотоком Pasteurella multocida може вражати будь-яку частину організму тварини, спричиняючи запальні процеси, крововилив у кишківнику, легенях, плеврі та навіть суглобах.
Форми та симптоми
Виходячи із захисних сил організму і віку тварини, а також з огляду на кількість бактерій Pasteurella multocida, що потрапили в їхній організм, розрізняють кілька основних форм перебігу пастерельозу, кожна з яких характеризується своїми унікальними симптомами та особливостями.
Гостра
За гострої форми перебігу захворювання проявляється такими симптомами:
- втратою апетиту;
- прискореним диханням і пульсом;
- підвищенням температури тіла (понад 40° С);
- зниженням обсягів надою;
- загальним пригніченим станом.
Підгостра
У підгострій формі всі характерні для пастерельозу ознаки проявляються не так яскраво, а розвиток симптоматики відбувається набагато повільніше. У середньому, перші явно помітні ознаки з'являються тільки через кілька тижнів після зараження тварини, і насамперед до них можна віднести таке:
- сильний задушливий кашель;
- відмова від їжі;
- набряклість голови і різних ділянок шиї;
- слизові виділення з носових пазух (уже через кілька днів вони цілком можуть набути гнійної консистенції);
- сильна спрага;
- підвищена температура тіла і загальний пригнічений стан тварини;
- запалення очей.
Надгостра
Найнебезпечніша з усіх форм перебігу захворювання. Від кінця інкубаційних процесів і до смерті тварини минає менше 12 годин, через що фермер просто не встигає адекватно зреагувати. У деяких випадках клінічна картина взагалі відсутня, а отже, і діагностувати недугу просто неможливо. Якщо ж симптоми і є, то в основному вони представлені:
- різким підвищенням температури (вище 42 °С);
- сильним набряком (внутрішніх органів, грудної та шийної зони);
- сильною діареєю з домішками крові в калових масах.
Хронічна
Як і підгостра форма пастерельозу, її хронічний варіант характеризується стертою симптоматикою і тривалим періодом розвитку (4-5 тижнів). Найчастіше уникнути летального результату не вдається, але якщо вчасно розпізнати ознаки хвороби, то у тварини ще є шанс.
До найтиповіших ознак хронічного пастерельозу ВРХ належать:
- утруднене дихання;
- відмова від їжі;
- істотне зниження ваги за короткий проміжок часу;
- набрякання суглобів ніг;
- сильна діарея (можливо, з кривавими домішками).
Діагностика
Приводом до проведення повного огляду ВРХ з урахуванням можливого розвитку пастерельозу може послужити спалах інфекції в регіоні та наявність відповідних симптомів у корів конкретного фермерського господарства. Якщо на фермі вже є загиблі тварини, в обов'язковому порядку проводять розтин трупів, але тільки в спеціально організованому для цього місці, щоб виключити можливість потрапляння бактерій у зовнішнє середовище.
Патологоанатомічні зміни
Для мікроскопічного та бактеріологічного аналізу підійдуть зразки тканин паренхіматозних органів і кров тварини, а щодо патологоанатомічних змін внутрішніх органів, то ступінь їх вираженості залежить від форми захворювання.
Також про наявність пастерельозу свідчитимуть збільшені лімфатичні вузли, припухлість травного тракту і кишківника, множинні скупчення крові в підшкірній клітковині.
Лікування
Щойно фермер помітив хвору тварину, він повинен відразу відокремити її від основного поголів'я, принаймні до повного обстеження. Для тимчасового утримання хворої особини відмінно підійде тепле, сухе приміщення з хорошою вентиляцією. Якщо тварина не страждає порушеннями апетиту, її переводять на спеціальну дієту, додавши до звичного раціону вітамінно-мінеральні комплекси та їжу з підвищеною поживною цінністю.
Усі подальші дії ґрунтуватимуться тільки на медикаментозній терапії симптоматичної та специфічної спрямованості. Так, для зняття запалення і набряклості в постраждалих органах можуть використовуватися:
- сечогінні препарати;
- жарознижувальні склади;
- медикаменти, призначені для відновлення роботи органів ШКТ.
У боротьбі з прогресуючою інфекцією часто застосовується спеціальна сироватка проти пастерельозу, щоправда вона допомагає лише на початкових етапах гострої фази хвороби.
Як допоміжні лікарські препарати використовуються "Левоміцетин", "Біоміцин" і "Стрептоміцин", які усувають запалення і вбивають бактерії, що розвиваються. Крім того, непоганою результативністю в цьому плані відрізняються сульфаніламідні препарати, а для підтримки загального стану коровам може призначатися глюкоза.
Вакцина проти пастерельозу
Вакцина, яка так і називається "Інактивована емульгована вакцина проти пастерельозу великої рогатої худоби", застосовується як профілактичний засіб і більше використовується в неблагополучних господарствах, де є ризик поширення захворювання. Цю однорідну емульсію вводять нетільним і тільним коровам 1 раз приблизно за 45-25 днів до отелення, а телятам - на 20-25-й день життя або двічі: на 8-12 день, з повторною ревакцинацією на 15-21-й день життя (якщо йдеться про поголів'я, отримане від невакцинованих батьків).
Інші заходи профілактики
Своєчасна вакцинація - найважливіший, але далеко не єдиний профілактичний захід, що сприяє попередженню розвитку пастерельозу в будь-якому фермерському господарстві. Як додаткову профілактику можна вказати такі заходи:
- Виконання вимог санітарно-гігієнічних норм при утриманні тварин у корівниках.
- Організація правильного раціону, з постійним контролем якості видаваних кормів.
- Купівля нового поголів'я тільки в перевірених і благополучних фермерських господарствах, де не зустрічалися спалахи пастерельозу.
- Місячний карантин усіх новопридбаних тварин, з їхнім утриманням в окремих приміщеннях і обов'язковою вакцинацією (якщо вакцина не використовувалася заводчиками).
- Видача окремих комплектів одягу для кожного працівника ферми.
- Проведення дезінфекції приміщень, годівниць і всього використовуваного для догляду інвентарю із застосуванням їдкого натру, креоліну і гашеного вапна.
При масовому морі тварин власник ферми зобов'язаний звернутися до санітарно-епідеміологічної служби свого району або щонайменше повідомити про те, що трапилося, кваліфікованому ветеринару, щоб разом запобігти поширенню недуги на сусідні господарства.
