Велика рогата худоба часто піддається паразитарним атакам, які згодом стають причиною серйозних проблем зі здоров'ям і часто призводять до загибелі тварин. У даній статті буде розглянуто детальну інформацію про диктіокаульоз, особливості його лікування та дієві заходи профілактики.
Що таке диктіокаульоз
Диктіокаульоз є захворюванням, яке має паразитарний характер. Паразити, які потрапляють в організм травоїдних тварин, оселяються в трахеї та бронхах і стають причиною різкого розвитку бронхіту, який часто переростає в пневмонію. Здебільшого до захворювання схильні молоді особини, але захворіти може і доросла велика рогата худоба.
Економічний збиток
Великі фінансові втрати від диктіокаульозу у власників великої рогатої худоби пов'язані із затримкою росту та розвитку особин, різким зниженням продуктивності та опірності іншим хворобам. Часто захворювання не тільки впливає на стан тварин, а й стає причиною масової загибелі худоби. Навіть якщо телят вдалося вилікувати від паразитів, у майбутньому вони будуть непридатними для розмноження, що теж провокує економічні збитки.
Збудник і цикл розвитку
Збудником диктіокаульозу в ВРХ є нематода Dictyocaulus viviparus - ниткоподібний гельмінт, який характеризується білим забарвленням, довжиною тіла від 3 до 6 см і товщиною до 6 мм. Початок ланцюжка в розвитку диктіокаульозу відбувається в бронхах і трахеї корови, у вигляді виділення яєць із личинками. У процесі кашльового рефлексу у худоби яйця нематод через глотку транспортуються в кишечник, де з яєць з'являються личинки.
Далі вони разом із каловими масами потрапляють у зовнішнє середовище. В екскрементах личинки зберігаються 4 дні, поступово розвиваються і ростуть. Після цього нематоди мігрують і сприяють зараженню інших тварин, які заковтують їх з їжею або рідиною. На пасовищі життєздатність інвазійних личинок становить 2 місяці.
Джерела та шляхи зараження
Головні джерела інфекції - це тварини, які раніше були заражені. Разом із калом вони розносять личинок територією пасовища. Далі відбувається розмиття калових мас дощем і звільнення личинок, які з потоком води транспортуються, осідаючи в траві та заселяючи великі території. Крім того, існують дослідження, які підтверджують, що нематоди здатні переміщатися самостійно, щоправда, не більше, ніж на 50 см.
Зараження телят відбувається найчастіше в процесі поїдання зелених кормів. Це трапляється на пасовищах або в процесі вигодовування трави при стійловому утриманні. Нематоди прекрасно себе почувають і у водному середовищі, тому тварина може заразитися, випивши води з лугової калюжі або брудної водойми.
ВРХ найчастіше заражається влітку, коли вживає траву з пасовища. З настанням перших заморозків личинки, які залишаються на пасовищі, гинуть, тож наступного року джерела зараження будуть мінімальними.
Симптоми
Ступінь прояву диктіокаульозу у тварин залежить від кількості паразитів в організмі. У телят реакція організму гостріша, ніж у дорослих особин.
Диктіокаульоз характеризується:
- загальним пригніченим станом тварин: активність особин падає і вони перестають реагувати на подразливі чинники;
- поганим апетитом;
- рідким випорожненням;
- легким кашлем, який поступово зростає, і розвиваються хворобливі відчуття;
- прискореним диханням;
- наявністю хрипу і тріска, які простежуються в процесі прослуховування грудей;
- виділенням великої кількості слизу з носа;
- підвищенням температури тіла до +41 °С.
- сильним кашлем і появою затяжних болів;
- постійно відкритим ротом;
- виділенням великої кількості спіненої слини з рота;
- падінням тварин набік, відсутністю реакції на те, що відбувається навколо.
Діагностика
Діагностика диктіокаульозу у ВРХ відбувається досить складно, оскільки клінічні ознаки хвороби дуже схожі на інші респіраторні захворювання. Навіть якщо було встановлено, що в бронхах перебувають диктіокаулуси, це не є підставою для встановлення остаточного діагнозу, адже личинки можуть бути лише поглиблюючим фактором на тлі основного ураження легень.
Якщо у тварини виявлено личинки в тілі, проводять лабораторні дослідження, виявляють клінічні ознаки, виключаючи схожі хвороби.
Патологоанатомічні зміни
Зміни в тілі тварини при диктіокаульозі характеризуються:
- недокрів'ям слизових рота і носа;
- вираженими ознаками виснаження організму;
- значним збільшенням легень в об'ємі, які, до того ж, набувають сірого забарвлення;
- збільшенням лімфовузлів;
- скупченням рідини з паразитами в бронхах і трахеї;
- множинними слизовими пробками в бронхах;
- вогнищами крововиливу в кишечнику;
- збільшенням серця.
Лікування
Після виявлення основних симптомів захворювання і проведення діагностики необхідно одразу ж приступати до лікування тварини, щоб уникнути смертельного результату або розвитку серйозних патологоанатомічних змін.
Загальні рекомендації
Щоб отримати хороший ефект від лікування диктіокаульозу, необхідно дотримуватися загальних рекомендацій щодо утримання тварини, які характеризуються:
- переміщенням тварин у сухі й теплі приміщення, без протягів;
- регулярним прибиранням загонів, зі щоденним очищенням приміщення від екскрементів і залишків їжі;
- щоденною заміною підстилки;
- забезпеченням худоби збалансованим харчуванням, яке посилюють на період проведення лікувальних процедур;
- забезпеченням ВРХ 2 рази на добу чистою водою, попередньо ретельно вимивши ємність.
Ветеринарні препарати
Якщо своєчасно почати лікування захворювання у ВРХ, то можна домогтися гарного ефекту. Найкращими дієвими препаратами від диктіокаульозу є:
- Розчин "Локсурану". Стерилізований препарат вводять худобі під шкіру з розрахунку 1,25 мл на 10 кг ваги. Введення препарату практикують один раз на добу, повторне лікування здійснюють через день після першої ін'єкції.
- Розчин "Дивезиду". Лікувальну рідину готують самостійно, за допомогою змішування води і лікарського порошку, який розфасований у поліетиленові пакети. На 3 пакети використовують 750 мл перевареної води. Розчин необхідно прокип'ятити протягом 5 хвилин і можна використовувати протягом доби. Після закінчення зазначеного часу розчин стає непридатним. Використовують по 1,5 мл на 10 кг живої ваги.
- Розчин "Дитразину цитрату" (25%). Стерилізують протягом 5 хвилин, застосовуючи водяну баню. Здійснюють підшкірне введення по 2 мл на 10 кг ваги. Роблять три ін'єкції в 1-й, 2-й і 4-й день.
Йод
Найчастіше диктіокаульоз лікують із використанням розчину кристалічного йоду. Розчин готують самостійно. Для цього використовують 1 г кристалічного йоду і 1,5 г йодистого калію. Проводити процедуру рекомендується в ємності з темного скла з товстими стінками. Отриману суміш розбавляють дистильованою водою в кількості 1,5 л. Розчин прогрівають, щоб він досяг температури +27-30 °С.
Лікувальну суміш вводять у ділянку трахеї. Перед здійсненням маніпуляції слід вистригти місце уколу та продезінфікувати.
Профілактика
Щоб унеможливити зараження тварин диктіокаульозом, необхідно дотримуватися деяких заходів профілактики, які полягають у:
- забезпеченні належних умов утримання - теплі корівники, якісна підстилка, хороше освітлення, відсутність протягів;
- хороших санітарно-гігієнічних умовах утримання - регулярне чищення і вивезення гною, зміна підстилки, провітрювання корівника;
- забезпечення тварин якісними кормами, які регулярно перевіряються на наявність гнилі та цвілі;
- проведенні регулярних оглядів худоби ветеринарами та контролі стану здоров'я;
- дотримання карантинних умов утримання для ВРХ, яка була завезена з інших ферм, протягом 30 днів.
Таких самих заходів дотримуються і при утриманні в корівниках. Щоб уникнути зараження телят, їх випасають на сухих пасовищах, а якщо такої можливості немає, то заболочені пасовища перед випасом піддають осушуванню. Перед тим як відправити на випас тварин, осушені ділянки перевіряють на наявність паразитів, дослідивши проби ґрунту в лабораторіях.
