Японська ялиця Кемпфера (Lárix kaémpferi, Лиственниця тонкочешуйчаста) високо цінується садівниками та ландшафтними дизайнерами за її красу. Часто Кемпфера стає центром композицій або висаджується вздовж паркових алей — крона дерева має широку пірамідальну форму, яка розподілена на яруси, голки зібрані в пучки та згинуто по спіралі. Люблять сорт також за непритязливість до догляду, стійкість до захворювань та шкідників. Ця рослина виживає навіть там, де будь-який інший хвойний рід не міг би прижитися: стоячі грунтові води, продування, перепади температур їй не страшні.
Ботанічний опис лиственниці японської (Кемпфера)
Японська лиственниця є видом хвойних дерев. Батьківщиною культури вважають Японію, хоча вже з давніх часів вона росте і в Кореї. Ця рослина досягає 35 м у висоту. Діаметр стовбура може варіюватися від 50 до 100 см. Молоді прирости забарвлені у бордово-жовтий колір, мають сірий нальот.
Пагони другого року росту червоно-коричневі. Кора на стовбурі досить тонка, коричневого відтінку, з продольними тріщинами, на ній відбувається відшаровування тонких чешуйок. На гілках кора має сірий колір і значно більшу товщину. Гілочки слабо закручуються по спіралі, утворюючи багатоярусну пірамідальну корону.
Нирки мають форму конуса. Хвойні голки тупі, мають довжину 15–50 мм, забарвлення сіро-зелене. Суцвіття мають жовто-зелене або червоно-зелене забарвлення. Сім'я досягають 5 мм у довжину, мають блискуче коричневе крило. 1000 насінин важить 3,8–4,7 г.
Восени хвоя японської лісової сосни набуває жовтого кольору. Це робить її зовнішній вигляд дуже яскравим і ефектним. Дерево скидає хвою на зиму. Вона відростає знову з початком весни (березень – квітень).
Шишки круглі, коричневого кольору, 30–35 мм в діаметрі, мають багато чешуєк. Шишки залишаються на гілках до 3 років.
Культура морозостійка (до –40°С). Мало піддається захворюванням і практично не пошкоджується шкідниками. Рослина віддає перевагу глинистим ґрунтам або суглинкам, прохолодному сухому клімату. Плодоносити Кемпфера починає у віці 15–20 років. Це дерево-довгожитель: японська лісова сосна живе в середньому 500 років.
Відео: Лісова сосна Кемпфера
Переваги й недоліки сорту
- Переваги Кемпфери:
- швидкий ріст дерева — у середньому за рік приріст становить від 25 до 100 см у висоту і до 15 см у ширину;
- стійкість до температурних коливань (повертаються заморозки) і сильних морозів (до –40°С);
- здатність рости на будь-яких ґрунтах;
- нечутливість до близького залежання грунтових і стоячих вод під час повеней й сильних опадів;
- легке перенесення вітру та протягів;
- стійкість до хвороб і шкідливих комах;
- велика декоративна цінність — можливість використовувати Кемпферу в різноманітних композиціях та озелененні парків, скверів, ділянок;
- добре переносить високу міську забрудненість повітря;
- висока міцність деревини, що робить довговічними вироби, виготовлені з цієї лісової сосни.
- Недоліки:
- відпадіння хвої в зимовий період суттєво впливає на естетичну складову рослини та всього ділянки в цілому;
- складна приживаємість саджанців в відкритому грунті і неможливість передбачити результат при висадці молодих дерев.
Вирощування лиственниці японської
Закоренення садженців Кемпфери проводять в самому початку весни, ще до початку вегетації рослини, або в кінці осені, коли відбувся опад листя. Для посадки рекомендується використовувати садженці віком від одного року до шести років.
Лиственниця, хоча і є деревом-довгожителем і дуже стійка до багатьох негативних факторів, проте досягти приживаемості садженця на відкритому грунті набагато складніше, ніж в разі з іншими представниками хвойних порід.
Вибір місця для посадки
Для висадки молодих дерев варто вибрати місце, добре освітлене сонцем. При посадці кількох лиственниць між ними залишають проміжки близько 4 м, оскільки дерево у дорослому віці може досягати вражаючих розмірів. Грунт повинен бути глинистим, суглинковим або чорноземним.
Рослина погано переносить піщані, кислі та убогі ґрунти, хоча на такій землі також не гине. Оптимальна кислотність ґрунту для Кемпфери — рН 7,0–7,7. Наявність або відсутність вітрів і сквозняків ніяк не впливають на розвиток культури.
Підготовка ґрунту та ями
Посадкову лунку викопують розміром 50×50×70 см. Для закорінення садженця готують спеціальну ґрунтову суміш, до якої входять торф, компост та пісок у співвідношенні 2:2:1. Для культурних порід, більш ніжних, ніж їх дикі родичі, на дно ями викладають дренаж зі збитої цегли, шлаку, керамзиту або гальки шаром 15–20 см.
Посадка ліствениці
Поетапний процес посадки:
- Коріння молодого дерева слід дуже обережно опустити у посадкову лунку в вертикальному положенні.
- На коріннях рослини знаходиться мікориза — грибниця, яка перебуває з ним у симбіозі, допомагаючи розщеплювати та усвоювати необхідні корисні речовини. Цю мікоризу слід зберегти в недоторканості.
- Коріння треба засипати поготовленою наперед поживною грунтовою сумішшю та трохи ущільнити.
- Землю насипати на 3 см вище корінної шийки — після поливу вона опиниться на рівні ґрунту.
- Після ущільнення здійснити обильний полив (10 л води).
Сім'ями
Щоб отримати насіння Кемпфери, необхідно зібрати шишки поточного року росту (восени перед опаданням хвої) та розповсюдити їх в сухому і теплому приміщенні. Через якийсь час вони відкриються, і буде зручно витягнути насіння.
Насіння японської ліствениці рекомендується перед посівом помістити на 3 дні в холодку воду (у холодильник). Посів здійснюють у прогріту ґрунт, коли вже проросла трава. Місце повинно бути сонячним, оскільки в тіні рослини засохнуть. Відстань між рядами повинна бути не менше 10 см, а між насіннями — по 5 см.
Насіння заглиблюють не більш як на 5 мм від поверхні землі, інакше вони можуть не прорости взагалі. Перші сходи з'являються приблизно через 14 днів після посіву. При похолоданні їх вкривають дихаючим матеріалом.
Ґрунт слід добривати нітроаммофоскою. Потрібно доглядати, щоб земля не пересихала, і здійснювати регулярні поливи, але заливати проростки не можна. Після висихання ґрунту необхідно розпушувати й пропалювати від бур'янів.
Наступної весни молоді листвениці однорічного віку розсаджують на відстані 20 см, щоб вони не заважали одна одній розвиватися. На другий рік життя саджанці укорінюють на постійний ріст у спеціально відведених місцях.
Черенкування
Для отримання черенків, придатних до розмноження, необхідно нарізати гілки японської листвениці, довжиною приблизно 12 см. Гілки повинні бути здоровими, без пошкоджень та видимих ознак захворювань.
Прививкою
Рідкі сорти листвениці можна отримати шляхом прививки черенків на саджанці. Це складний та непередбачуваний процес, що залежить від багатьох погодних та кліматичних умов.
Проте, якщо є бажання виростити рідкісну лиственицю власноруч, необхідно знати деякі дрібниці:
- Черенки для весняної щеплення потрібно заготовити зимою або зовсім рано навесні, коли ще не розтанув сніг. Для цього беруть однорічні пагони, повністю поміщають у герметичний посуд і зберігають у сніговому заметі до самого щеплення. Нарізати черенки можна прямо перед щепленням.
- Для літнього щеплення черенки нарізають прямо перед процедурою або за два тижні до неї. При цьому їх потрібно обгорнути вологою тканиною та герметично укутати в поліетилен.
- Щеплення весняного часу проводять у той час, коли підвій тільки починає рухати соки: видно набрякання бруньок. На відкритому ґрунті це відбувається в травні, якщо ж рослина знаходиться в теплиці - трохи раніше. При цьому щепок повинен перебувати у сплячому стані.
- Літнє щеплення роблять у серпні, коли приріст вже закріпився і можна вибрати прохолодний вологий період.
- Найкраще щепити черенки на молоді дерева, що ростуть на відкритому ґрунті, з гарно розвиненою кореневою системою.
- Щепок і підщепок повинні мати сумісність (лише на лиственницю можна щепити лиственницю або кедр).
Процедура щеплення:
- Черенок потрібно взяти таку кількість, яку ви здатні обробити за 120 хв. Пізніше вони почнуть прокидатися в теплі і не приживуться.
- Очистити підвій від хвої та бічних пагонів там, де буде привитий черенок.
- Привій повинен мати менший діаметр, ніж основна рослина.
- На привії видалити всю хвою, залишивши лише на верхівці. Це дозволить черенку уникнути висихання від випарування.
- Зробити довгий розріз на привії, який проходить через серцевину.
- Далі зробити зріз на підвої. Його розмір повинен бути рівним або трохи більшим, ніж у той на черенку. Залишок кори слід скоротити, залишивши "язик", під яким вставляється привій.
- Прикласти черенок до підвою і дуже щільно придавити.
- Місце прививки тісно обмотати спеціальною стрічкою. Вся поверхня прививаємого місця повинна бути закрита, щоб уникнути висихання та відмирання.
- Якщо прививка здійснюється на рослині у контейнері, то його слід розмістити в приміщенні при температурі від +15 до +21°С.
- Про те, що черенок прижився, можна судити за тим, що він почав розвиватися і випустив нову хвою. На цей час бандаж слід послабити, а повністю його знімають через 30 днів.
- На підвої видаляють всі його гілки, щоб живильні речовини доступалі привитому черенку.
- Взимку на прививку накладають шину, оскільки є небезпека розлому під тиском снігу.
Подальший догляд після посадки
Lárix kaémpferi не примхлива, проте, як і будь-яка рослина, виглядає вона тим краще, чим тщательніше за нею доглядають. Відразу після укорінення та поливу саджанця стовбурний коло необхідно замульчувати торфом або компостом, шар яких повинен бути близько 5 см.
Правильний зрошування
Садженці першого року життя у відкритому ґрунті влітку зрошують 2 рази на тиждень, використовуючи 1–1,5 відра води на кожне рослину. З ростом і розвитком коренів листвування з часом все менше потребує штучного зволоження. Дорослу Кемпферу зрошують виключно під час літніх посух шляхом орошення хвої холодною водою та виливання 2 відер води у приствольний коло один раз у 14 днів.
Підживлення та добрива
Щороку перед початком вегетативного періоду необхідно підживити листвування спеціальними складами для хвойних рослин (препарат «Кеміра», 150 мг/м²). Підживлення потрібне виключно молодим деревам до 5-річного віку. Дорослі листвування здатні самостійно отримувати корисні речовини з ґрунту завдяки потужній кореневій системі.
Після закорінення саженця на другий рік росту у відкритому ґрунті потрібно внести каліймісткі (сульфат калію або хлористий калій) і фосформісткі (суперфосфат) препарати. Це дозволяє повноцінно розвиватися пагонам і хвої, а також усьому рослині в цілому.
Вологість та температура повітря
Доросла Кемпфера віддавала перевагу вирощуванню в прохолодному сухому кліматі. Для молодих саджанців при укоріненні відкритому ґрунті та для росту сходів у приміщенні бажані температура повітря і ґрунту +12...+20°C, а також висока вологість повітря. Для цього в теплицях, де вирощують молоді рослини, встановлюють зволожувачі повітря або здійснюють полив.
Підрізка
У перші роки росту японської пихти (до 3 років) підрізку виконують регулярно протягом всього сезону. При цьому видаляють поламані, спотворені, хворі, слабкі та висохші гілки, а також ті, що ростуть проти напряму загальної маси приростів.
Потрібно бути дуже обережним і не відрізати занадто багато приростів, оскільки саджанці можуть погано відреагувати на подібну процедуру. Для дорослих дерев підрізку проводять виключно вранці навесні у санітарних цілях за потреби.
Підготовка рослини до зими
Дорослій Кемпфері не потрібне вкриття навіть у найсильніші морози. Її прирости, пошкоджені під час повернення заморозків у весняний час, досить швидко регенеруються, і це ніяк не впливає на загальний стан дерева.
Які помилки вирощування можна зробити
Знання агротехніки вирощування японської пихти дозволяє доволі успішно культивувати рослину. Слід враховувати, що саджанці й розсадник до трьохрічного віку дуже чутливі до пересихання ґрунту та всього рослини в цілому, явищу застійних вод у ґрунті, відсутності сонячного освітлення, недостатності та закислення ґрунту.
Отже, основними помилками при вирощуванні можна вважати наступне:
- Недостатнє або занадто високе зволоження ґрунту.
- Відсутність дренажу в посадковій ямці.
- Вибір затіненого місця під час посадки рослини.
- Недостатнє чи занадто інтенсивне добриво ґрунту.
- Внесення добрив до розвитку кореневої системи Кемпфери.
- Пересаджування дорослої рослини на нове місце.
Поради з вирощування листової японської (Кемпфери)
Японська листова деревина дуже рідко відома атакам шкідливих комах або хвороб. Однак при невідповідних умовах життя для сорту може виникнути ризик ураження шкідниками та грибками.
- листовий моль (хвоя світлішає і втрачає пружність);
- хвойна тля (хвої жовтіють і викривляються);
- листова ворожейка;
- листовий обмотувач;
- жуки-короїди;
- жуки-усачі.
При виявленні комах уражені пагони видаляють і спалюють. Якщо уражена кора або скелетні гілки, їх варто обробити інсектицидами («Хлорофос», «Фозалон», «Карбофос»).
Про виникнення грибкових хвороб може свідчити поява бордових плям на хвоях (грибок сьютте). Для їх лікування застосовують 2% розчин бордової рідини.
При ураженні грибками-паразитами, такими як краєзгортник, коренева губка, починається процес гнилення кореневої системи та стовбура. Ці хвороби усувають шляхом обробки уражених ділянок мідним купоросом або «Нітрофеном».
Японська ялиця Lárix kaémpferi є досить неприхильною рослиною. Є багато способів, як можна отримати бажаний сорт на своїй ділянці. Культура з вдячністю реагує на догляд та турботу господаря. Знаючи і дотримуючись правил агротехніки, ви довгі роки будете мати можливість любуватися цим чудовим високим деревом з пишною хвоєю.