Неблагополуччя виноградної лози може виявлятися в найрізноманітніших симптомах, які будь-яким чином впливають на нормальний ріст і врожайність куща. Поява чорних плям на винограді - не рідкість, хоча далеко не всі садівники розбираються в механізмах їх формування. Наскільки ж небезпечним є такий стан і як допомогти культурі впоратися з проблемою - варто розібратися докладніше.
Чому з'являється чорна плямистість на винограді
Чорна плямистість винограду має й інші назви: "фомопсис", "ескоріоз", "сухорукавність", але в будь-якому випадку мова йде про одне і те саме захворювання. Його збудник Cryptosporella viticola Shear належить до групи факультативних сапрофітів, здатних проникати в тканини рослини через стоми або механічні ушкодження поверхневого шару. Швидке поширення шкідника під епідермісом призводить до відмирання окремих ділянок клітин паренхіми. Далі розвиток гриба на ушкоджених тканинах відбувається, як і в інших випадках, з сапротрофами. Приблизно через 14 днів з моменту зараження в зонах з відмерлими тканинами починають формуватися спороносійні органи гриба, що містять у собі біоматеріал для подальшого поширення на ділянці. Швидкість розмноження збудника залежить від рівня вологості та температури зовнішнього середовища: обидва показники повинні бути вище "кімнатної" норми (+18°С).
Симптоми хвороби
Темні плями різного розміру на листках - перше, що кидається в очі при ураженні виноградного куща чорною плямистістю. Більш детальне огляд рослини допоможе підтвердити або спростувати підозри садівника, варто лише уважно приглянутися до інших частин винограду.
На листових пластинах перші ознаки хвороби стають помітними вже в травні або червні, проявляючись в окремих дрібних плямах із насиченим темним кольором. Зазвичай вони розташовані вздовж жилок, поступово збільшуючи свої розміри та набираючи кутові або круглі краї. Некротичні ділянки часто обрамлені світлою смугою, утвореною ущільненням листкових тканин. Через їх нерівномірне напругу поверхня листа стає хвилястою, з дірками та розривами на окремих ділянках. Сильно пошкоджені екземпляри передчасно жовтіють і опадають, часто разом із зараженими черешками та гребенями грон.
Не варто плутати симптоми чорної плямистості з ознаками ураження винограда кліщем филлокоптисом. Основна відмінність між ними - світлий центр темних плям, оскільки при ураженні листями збудником фомопсису він завжди залишається чорним. Крім того, при огляді листової пластини за допомогою лупи завжди чітко видно сходячі в одну точку жилки, які вказують на конкретне місце живлення кліща, чого в разі чорної плямистості не спостерігається.
На зелених пагонах фомопсис проявляє себе чорними вузькими тріщинами, які ослаблюють гілку та можуть призвести до поломки навіть під помірним тиском. Кора уражених одерев'янілих пагонів стає сіримато-білуватою, а після весняного появлення пікнід на поверхні чітко помітні окремі клітинки.
Зазвичай ознаки хвороби на гілках винограду добре проглядаються ближче до кінця цвітіння рослини (в травні-червні), на вузлах однорічних пагонів. На початку шкідник уражує перші 6-7 міжвузлів, плями та смуги яких з часом збільшуються. У важких випадках спостерігається повне почорніння гілок: вони мов усі покриті зобами. Глибоке проникнення збудника в тканини деревини часто стає причиною висихання плечей та всього стовбура виноградного куща.
Спад або повна втрата врожаю - ще одне підтвердження розвитку чорної плямистості на винограді. Попадаючи на гребінь, інфекцію обгортає будь-яку частину грона, що призводить до її часткового або повного висихання. Сильний вітер або необережний догляд садівника може стати причиною відмови грона. На цей момент ягоди на ньому, досить ймовірно, вже загніють, адже їх зараження зазвичай відбувається через 2-4 тижні після цвітіння. Дізнатися про це не вдасться до самого дозрівання плодів: спочатку вони стають світло-коричневими, а потім темно-фіолетовими.
Усі вищеописані ознаки дозволяють визначити чорну плямистість винограду лише за візуальними симптомами, але, щоб точно не помилити фомопсіс з іншими схожими захворюваннями, краще здійснити мікроскопічний аналіз. Для цього використовуються уражені частини винограду з дозрілими пікнідіями, які поміщають у вологу камеру з температурою +5…+7°С. Через 24-48 годин під мікроскопом помітні пікноспори, утворюють клейку стрічку. У чистій культурі міцелій збудника формує щільну колонію з концентричними колами і секторами, відмінними один від одного зафарбуванням (білі і чорні).
Лікування чорної плямистості
Для усунення чорної плямистості на винограді часто використовуються фунгіцидні препарати широкого спектра дії і народні методи боротьби з недугою. Найбільш доступними і дієвими хімічними речовинами є розчин мідного купоросу, вапняково-сірчаний настій, правда, до вирішення проблеми краще підходити комплексно: не лише оприскуючи насадження, але й виконуючи корисні для винограду агротехнічні процедури. Зрозуміло, кожна дія має свої особливості.
Препаратами
Фунгіциди широкого спектру дії зазвичай використовуються лише в запущених випадках, коли ознаки чорної плямистості проявилися на більшій частині виноградного куща. До цього моменту багато рослинниць стараються використовувати більш м'які речовини, до яких часто відносять мідьмісткий розчин сірчаного купоросу та вапно-сірковий відвар.
Розчином мідного купоросу
Мідний купорос — один з найвідоміших препаратів у боротьбі з хворобами та шкідниками винограду. Мідь сприяє нормалізації процесів фотосинтезу в тканинах зелених частин винограду, що, в свою чергу, благотворно сказується на формуванні та подальшому розвитку виноградних грон. Для більшої ефективності готовий розчин краще використовувати в декілька етапів:
- після осіннього прибирання рослинних відходів з використанням трьохвідсоткового складу (100 г на відро води);
- до початку розкриття бруньок ранньої весни (робочий розчин готують шляхом змішування 300–500 г речовини з 10 л води);
- в літній період при появі симптомів чорної плямистості (щоб не знищити рослини, краще взяти низьку концентрацію діючої речовини — 0,5% мідний купорос).
Вапно-сірковим відваром
Вапно і сіра справляються з збудниками чорної плямистості не гірше мідного купоросу, тому при наявності основних складових компонентів варто приготувати вапно-сірковий відвар (ІСО). Для цього на одну вагову частину не гасеного вапна і двох частин подрібненої сірки знадобиться 17 частин чистої води. Змішувати інгредієнти доведеться не менше години, після чого розчину дають настоятися, а потім фільтрують. Готовий препарат матиме помаранчево-вишневий колір і аромат сірководню. Перед непосреднім застосуванням його додатково розбавляють водою, знижуючи концентрацію: для винограду можна в 10 разів. На 1 га виноградника знадобиться не менше 20 кг сірки і стільки ж вапна.
Извістково-сірчаний відвар не можна змішувати з бордоською сумішшю, хлороуксусною кислотою, фосфор-органічними і хлорвмісними пестицидами. Хімічний розпад основних складових лише зашкодить рослинам.
Відео: Як приготувати ІСО
Вирізання безплідних гілок
Під "вирізанням гілок" мається на увазі повне видалення пагона, як кажуть, "на кільце", що завжди відповідно при формуванні молодих рослин, санітарному обрізанні або омолодженні старих кущів. При ураженні винограду чорним точковим плямистогою ця процедура актуальна також для безплідних пагонів, на яких вже проявилися сліди хвороби. Вони — не тільки джерело інфекції, але й споживачі поживних речовин, що обмежують їх постачання до більш плодовитих ділянок куща. Не варто шкодувати такі гілки, користі з них все одно вже не буде.
Встановлення опору та підв'язка пагонів
Безладний ріст лози винограду призводить до надмірної згустки куща з порушенням природної вентиляції між гілками. Накопичена в таких місцях волога створює відмінну середу для розмноження бактерій та грибка, зокрема, збудника чорної точкової плямистості. Вирішити проблему допоможе своєчасне встановлення опор на виноградниках, до яких ярусами підв'яжуть лозу рослини. Найкраще починати підв'язку віднизу вгору, піднімаючи нижні гілки мінімум на 30–40 см над поверхнею ґрунту.
Збалансоване добриво
Оптимальне співвідношення поживних речовин в ґрунті є одним з основних вимог для швидкого зростання і гарного плодоношення будь-якої культури. Якщо при настанні весни під виноградники було внесено багато азоту, то подальшим кущам знадобиться не менше калію і фосфору. Лише азотсодержащі сполуки сприяють чрезмірному зростанню зеленої маси, ослаблюючи загальний імунітет рослини. При чрезмірному добриві азотом збалансувати хімічний склад грунтової суміші можна за допомогою препаратів "Екогель" або "Силіплант".
Добривши посадки винограду, необхідно враховувати його загальну структуру: через піщані ґрунти всі поживні речовини проникають значно швидше, ніж через щільні глинисті. Відповідно, корені рослини можуть просто не встигнути спожити всі внесені садівником поживні сполуки. 1-2 рази на сезон дозволяється застосування поверхневого, позакореневого добрива з використанням мідного купоросу. Ця речовина виконує одразу дві функції: звільняє виноград від вже існуючих джерел інфекції і зміцнює його імунітет для запобігання повторного виникнення проблеми.
Використання фунгіцидів
Фунгіцидні препарати — своєрідна тяжка артилерія у боротьбі з фомопсисом. Зазвичай до таких сполук вдаються лише у виняткових випадках, при масовому ураженні виноградного куща міцелієм гриба. Часто він глибоко проникає в тканини кори, захищаючи себе товстим шаром з окремих клітин. Боротися з ним досить складно, тому використання хімічних речовин переважно спрямоване на усунення плодових тіл і поширюючихся від них спор. Сильне зараження винограду після осіннього підстригання лікують контактними мідьсодержащими речовинами, перед тим вирізавши всі висихаючі рукава культури. Весною фунгіциди застосовуються після появи на винограді 2-3 справжніх листка, а подальші терміни обробки збігаються з схемою оприскування насіннянців проти мілдью та оїдіуму.
Повністю позбутися культури від хвороби ймовірно неможливо, але при багаторазовій передзимній та весняно-літній обробці ймовірність втрат урожаю або загибелі куща зводиться до мінімуму. Серед найефективніших складів у цьому випадку виділяються:
- бордоску суміш;
- «Антракол»;
- «Купроксат»;
- «Ридоміл»;
- «Тонос»;
- «Строби»;
- «Хлорус»;
- хлорокисень міді.
Непоганою популярністю серед садівників користуються речовини на основі дифеноконазолу, які допомагають справитися не лише з чорним плямистістю, але й з віспою, оїдіумом, альтернаріозом, павутинню та різними видами гнилі плодових дерев та кущів. Практично в усіх випадках робочий розчин готують з розрахунку 3-4 мл речовини на 10 л води, а серед найвідоміших складів цієї групи виділяють «Скор», «Хранитель», «Фарді», «Чистоцвіт», «Плантенол», «Скорошанс».
Профілактика
Профілактика чорної плямистості на винограді важлива навіть у випадку, якщо раніше садівнику не доводилося стикатися з такою проблемою на своєму ділянці. Основні профілактичні заходи в багатому схожі з профілактичними заходами по запобіганню ураженню виноградників мільдью або оїдіумом і передбачають проведення наступних заходів:
- ретельного прибирання ділянки від рослинних залишків, особливо з ознаками хвороб на них;
- контролю вологості ґрунту під рослинами і його своєчасного рихтування для насичення киснем і вологою;
- регулярного підживлення з урахуванням сезонної потреби винограду в різних поживних речовинах (наприклад, азот краще вносити тільки весною, а під час цвітіння варто надавати перевагу калію і фосфору);
- своєчасного видалення уражених плямистістю частин культури з їх обов'язковим спаленням;
- профілактичної обробки виноградних кущів одним або декількома зазначеними препаратами, переважно весною або в період передзимової підготовки (можна знизити концентрацію діючої речовини);
- покупки тільки міцних і здорових саджанців культури з їх подальшим розташуванням на добре освітленому і провітрюваному місці, що добре продувається вітрами.
При комплексному підходу до профілактики та усунення проблеми чорної плямистості на початкових етапах її розвитку у садівника є всі шанси зберегти урожай винограду та запобігти гнилі самої лози. При ігноруванні хвороби можливе ускладнення неприємностей, оскільки до фомопсису можуть долучитися багато інших захворювань.
