Після народження телята зі стерильних умов потрапляють у світ із бактеріями та вірусами, що спричиняють різні захворювання. Оскільки в малюків ще слабкий імунітет, їхній організм не здатен справлятися з поширеними серед ВРХ хворобами. Фермерам потрібно звертати пильну увагу на здоров'я і стан молодняка, щоб своєчасно надати кваліфіковану допомогу. Мета статті - розповісти про поширені хвороби телят, як з ними справлятися, які профілактичні заходи необхідні для їх запобігання.
Класифікація захворювань
Захворювання телят систематизуються за походженням і поділяються на:
- симптоматичні;
- етіологічні.
Симптоматичні
Описувана група захворювань класифікується за їхнім впливом на системи та органи новонароджених телят:
- респіраторні - спричинені вірусами, бактеріями та паразитами; вражають дихальну систему молодняка;
- аліментарні - виникають унаслідок дисфункції ШКТ;
- очні - виникають унаслідок запалення кон'юнктиви ока;
- інші хвороби.
Етіологічні
Дана категорія хвороб систематизується відповідно до причин їхньої появи, враховуючи переважне ураження окремого органу.
У цій групі виділяють такі захворювання:
- інфекційні - спричиняються мікроорганізмами, грибами та вірусами; особливо небезпечними вважаються інфекційні захворювання, на які можуть наражатися й інші види домашніх тварин, а також людина;
- неінфекційні - виникають як результат порушення функції шлунково-кишкового тракту через неправильний раціон, а також у разі порушень правил утримання тварин і догляду за ними.
Хвороби телят, їхні симптоми та лікування
Нижче наведено опис хвороб, на які найчастіше страждають телята, вказано симптоми, за якими можна їх визначити, і можливі способи лікування.
Респіраторні
Розрізняють такі види хвороб органів дихання у телят (вони вважаються найпоширенішими):
- Бронхопневмонія і плеврит. Запалюються бронхи, частки та оболонка легень, що супроводжується акумуляцією серозного ексудату в альвеолах і бронхах. Існують три форми захворювання: гостра, підгостра і хронічна, які виражаються блідістю слизових, ущільненням легеневих тканин з вогнищевим їх ураженням, гіперемією верхніх дихальних шляхів, збільшенням лімфатичних вузлів, виснаженням. Лікування проводить ветеринарний фахівець, який призначає антибіотики (Стрептоміцин, Пеніцилін, Цефалотин, Еритроміцин) у рекомендованих дозах. Профілактичними заходами захворювань слугують створення прийнятних умов утримання та харчування вагітних корів і телят (хороша вентиляція, вітамінні підгодівлі, випоювання молозива телятам у достатньому обсязі); комплектація господарства клінічно та лабораторно здоровим молодняком; дотримання санітарного режиму в приміщеннях, де утримують тварин (дезінфекція); своєчасне виявлення та терапія захворілих тварин.
- Кашель у результаті захворювання на туберкульоз. Хвороба протікає гостро і підгостро і супроводжується наступними симптомами: підвищенням температури (до 40°С), сильним кашлем під час видиху і навантажень, утрудненням дихання, хрипами. Лікувальні заходи при цьому захворюванні не застосовуються: робиться забій худоби, дезінфекція місць утримання і дотримання передбачених ветеринарно-санітарних норм. Заходами профілактики туберкульозу слугують: перебування на місячному карантині новоприбулих у господарство тварин, заборона контактування хворих тварин із людьми, проводяться періодичні дослідження за допомогою туберкуліну, регулярна дезінфекція приміщень.
- Кашель як ознака гельмінтозу (диктіокаульоз). Викликається нематодами Dictyocaulus, що паразитують у бронхах. Клінічними ознаками зараження слугують зниження апетиту, діарея, пригнічений стан, зростаюче за силою хворобливе покашлювання з виділенням мокротиння, поверхневе та прискорене дихання із хрипами, виділення з носових ходів, підвищення температури до 40-41°С, схуднення та недокрів'я, набряклість у ділянці грудної клітини, на кінцівках та в підщелепному відділі. Лікування диктіокаульозу проводять за допомогою інгаляцій з йодом однохлористим (Монклавіт-1), а також протиглистовими препаратами (Нілверм 20%, Тетрамізол, Фенбендазол), дозування яких призначить ветеринарний фахівець. Профілактичними заходами є наявність окремої ділянки для випасу молодняка до року, ізоляція від дорослого поголів'я, утримання телят не біля болотистої місцевості.
- Сальмонельоз. Інфекційне захворювання, що супроводжується гарячковим станом, розладом шлунково-кишкового тракту й ураженням легень. У гострому перебігу хвороби спостерігаються висока температура (41°C і вище), порушення серцевого ритму (пульс понад 145 уд. /хв.), кон'юнктивіт, слабкість і млявість, порушення апетиту, діарея зі смердючим запахом, сіруватими тяжами в калі та прожилками крові, різке зменшення об'єму сечі, сеча каламутного вигляду. У хронічному перебігу прояви з боку шлунково-кишкового тракту слабшають, і починають посилюватися респіраторні симптоми: серозно-гнійні витікання з носових ходів, слабке покашлювання, яке плавно переходить у болісний і вологий кашель, жорстке та посилене дихання з хрипами, ознаки пневмонії. Для лікування хворий молодняк відокремлюють від решти поголів'я і призначають комплексну терапію, спрямовану на придушення збудників хвороби (сальмонел), полегшення інтоксикації та відновлення природного функціонування органів шлунково-кишкового тракту і дихання. Для цього ветлікар призначить полівалентну антитоксичну сироватку з антибіотиками в комплексі (Тетрациклін, Цефалоспорин, Левоміцетин), а також суфаніламіди (Норсульфазол, Етазол, Сульцимід). З метою запобігання зараженню сальмонельозом для телят проводять такі заходи: з перших днів життя один раз на добу застосовують ацидофільну бульйонну культуру (АБК) і пропіоново-ацидофільну бульйонну культуру (ПАБК), вакцинацію концентратом формолквасцової вакцини, ізоляцію хворого поголів'я, ретельну дезінфекцію корівника.
Кишкові
Кишкові патології особливо небезпечні для життя тварин, оскільки спричиняються порушенням функції шлунково-кишкового тракту і здатні швидко поширюватися на здорове поголів'я, що призводить до масової загибелі тварин.
Кишкові захворювання молодняка представлені:
- Диспепсією. Найпоширеніше незаразне захворювання телят, за якого уражається ШКТ. Причиною хвороби слугують неправильний раціон тільних самок, несвоєчасна годівля молодняка молозивом і неправильний догляд. Симптомами є пронос і зневоднення, відмова від пиття та їжі, блідість слизових, загальна слабкість, телята можуть облизувати стінки корівника. Лікування диспепсії полягає в зниженій дозі молозива і сухого корму, відпоюванні одновідсотковим сольовим розчином і водно-молочною сумішшю (1:1), додаванні в раціон білків сирих яєць, застосуванні відварів дубової кори і деревію. У профілактичних цілях у пійло молодняку додають трав'яні відвари (м'яту перцева, оман, деревій).
- Проносом. Може виникнути внаслідок зараження штамом вірусу E.Coli, а також ротавірусами та коронавірусами. Симптоми зараження згаданими збудниками такі: поява кривавих випорожнень у телят, повне виснаження, загальний сепсис; жовто-зелений кал, зниження температури, виразка в роті, пінлива слина, западання очей, сухість шкірного покриву, скрип зубами, млявість. Лікування призначається ветеринарним фахівцем і містить низку вакцин, антибіотиків і сироваток (серед яких Тетрациклін, Левоміцетин, Трихорол, Дітрім, Нітокс, галун печені, Нітокс, Катозал), а також ліки-сорбенти та пробіотики. Доречним є застосування і народних засобів на основі трав'яних зборів. Методами профілактики від проносу слугують застосування санітарно-гігієнічних заходів щодо догляду та утримання телят, своєчасне вакцинування, рясне випоювання молодняка якісним молозивом, убезпечення телят від контактів із гноєм інших тварин.
- Гастроентеритом. Захворювання виражається тривалим розладом шлунково-кишкового тракту, спричиненим неякісними (брудними) або прокислими кормами, а також переведенням тварин на нову їжу та пійло. Основним симптомом гастроентериту є послаблення кишківника, що супроводжується проносом. Лікування вміщує кілька етапів: виключення з раціону молока, в першу добу випоювання одновідсотковим сольовим розчином, а на другу телят відпаюють сольовим розчином у співвідношенні 1:1, на третій день дають пійло з підсоленої води з молоком (1:4); здійснюють переведення на 5-разову годівлю з однією годівлею, до якої входить 1 л міцного чайного розчину, 10 г солі та три сирих курячих білки. Профілактикою слугуватиме виключення причин, що викликають описувану патологію.
- Кокцидозом. Захворювання виникає через проникнення в організм теляти паразитів - еймерій, що локалізуються всередині ШКТ. Збудники проникають в організм здебільшого влітку, під час випасу в заболоченому місці або під час пиття з відкритої водойми. За гострої форми хвороби спостерігаються такі симптоми: загальна втома, відсутність апетиту, сльозоточивість, рідкі випорожнення, підвищена температура, бруксизм (зубний скрегіт), поява виразок у кишечнику. Лікується кокцидоз такими способами: тваринам споюється розчин молока з дозою калію сірчанокислого; проводиться дезінфекція стійл. З метою профілактики тварин переводять на карантин, унеможливлюють випасання в заболоченому місці, для пиття використовують проточну воду, оптимізують умови утримання.
Хвороби очей
Оскільки очі в телят є вкрай чутливим і вразливим органом, вони часто піддаються впливу негативних чинників, які спричиняють їхні захворювання.
Ось деякі з них:
- Кон'юнктивіт. Викликається різними чинниками - механічним пошкодженням, алергією, інфекціями, хімічним впливом, порушеною функцією слізних залоз. Занести бактерії в очі здатні комахи (кліщі, мухи). Хвороба має кілька проявів: катаральний, флегмонозний, гнійний, фолікулярний. Симптоматика така: невелике підвищення температури, червона кон'юнктива, повіки припухлі, світлобоязнь, що супроводжується напівзакритими очима, незначні крововиливи з очних судин, у разі хронічної форми синюватий колір слизової очей. Для лікування необхідно промивати кон'юнктивальні мішечки підігрітим розчином кислоти борної або фурациліну; гнійний перебіг лікують введенням у слізні мішечки антибіотиків або 30-відсоткового розчину сульфацилу. Закапують очі сульфатом цинку або розчином резорцину; фолікулярну форму лікують обробкою фолікулів ляпісом, після чого промивають розчином натрію хлориду. Застосовують мазь на основі тетрацикліну або новокаїну. Профілактичними заходами слугуватиме виключення причин і чинників, що спричиняють це захворювання.
- Запалення рогівки (кератит). Цю патологію у телят може спричиняти запалення рогівки ока внаслідок механічних ушкоджень, термічних опіків, хімічного впливу та інфекцій, за яких запалення рогівки слугує одним із симптомів. Клінічними ознаками кератиту слугують матовість на поверхні рогівки, побіління або виникнення сіро-жовтого кольору рогівки, світлобоязнь, сльозотеча, серозні виділення з очей, дрібні крововиливи очних кровоносних судин. Лікування проводять у такий спосіб: розчином борної кислоти промивають кон'юнктивальний мішечок; вводять у мішок антибіотик або сульфаніламід. У разі більма закапують одновідсотковий розчин діоніну; прописують вітаміни (Ретинол, Тривітамін). Виключення впливу негативних чинників на здоров'я очей молодняка ВРХ послужить профілактикою запалення рогівки.
Інші захворювання
Існують також інші захворювання молодняка ВРХ, що часто трапляються, які сприяють їхньому відставанню в рості та розвитку.
Серед них:
- Авітаміноз. Захворювання розвивається внаслідок нестачі вітамінів в організмі або через погане їх засвоєння внаслідок хвороб шлунково-кишкового тракту. Розрізняють два види авітамінозу: через нестачу вітаміну А і брак вітаміну D (рахіт). У першому випадку спостерігається захворювання в особин, які недоотримують каротин із молоком матері. При цьому спостерігаються такі симптоми: бліді слизові, виснаження, сухість шкіри, скуйовджена шерсть, запалені очі, знижений зір. Лікується авітаміноз А введенням ін'єкцій вітаміну А (50-100 тис. од.) один раз на день протягом 5 днів. Для запобігання цьому порушенню необхідно правильно годувати молодняк, згодовуючи з їжею вітамінні добавки у вигляді риб'ячого жиру або моркви. У другому випадку, за рахіту, спостерігаються такі симптоми: молодняк починає пити сечу, жувати гній, ганчір'я, шкіру; вони більше лежать, аніж рухаються; спостерігаються схуднення і поганий ріст, викривлення кінцівок, випадання вовняного покриву. Для лікування і профілактики телятам необхідно давати кісткове борошно і риб'ячий жир, а також піддавати їх штучному або природному опроміненню ультрафіолетом.
- Шкірні захворювання. За цієї патології у телят спостерігається випадання шерсті. Серед причин - грибкові (лишай) і паразитарні захворювання (наявність волосоїдів, демодекозу і пухоїдів). Лишаї лікують одразу ж після виявлення, щоб запобігти їхньому поширенню по всьому поголів'ю (також може статися зараження людини). Місця грибкового ураження змащують антисептиком. Уражених тварин ізолюють від решти стада, корівники піддають дезінфекції. Паразитарні хвороби псують не тільки зовнішній вигляд тварин, а й послаблюють їхній імунітет, оскільки паразити впускають у кров тварин токсичну слину. Велика ймовірність поширення паразитів по всьому стаду. Лікують паразитарні інфекції за допомогою розчину хлорофосу, івермектину, емульсії дикрезилу (згідно з інструкцією). До заходів профілактики шкірних хвороб у молодняка ВРХ відносять контроль за якістю кормів, дотримання норм санітарії, своєчасне видалення екскрементів і заміна підстилки, регулярна обробка приміщень антисептиками, проведення планових щеплень, ретельний огляд кожної особини ветеринаром.
Як видно з вищесказаного, молодняк великої рогатої худоби може дивуватися заразними і незаразними захворюваннями різної етіології. У кожної хвороби свої причини і симптоматика. Лікуються вони різними ліками і препаратами на основі лікарських рослин і хімічних речовин. Неінфекційні захворювання не потребують карантинних заходів (на відміну від інфекційних, які несуть небезпеку великими масштабами ураження).
Загальна профілактика хвороб
Для запобігання поширених захворювань у молодняка ВРХ необхідно дотримуватися загальних профілактичних заходів:
- у господарстві віддавати перевагу цілорічному стійлово-вигульному утриманню тварин (з наявністю твердого покриття на майданчику);
- під час комплектації стада проводити попереднє обстеження кожної особини на наявність захворювань;
- профілактувати паразитарні хвороби;
- корівники розташовувати в сухих місцях, на височинах;
- телят утримувати в сухості й теплі;
- забезпечити різноманітне і повноцінне харчування;
- організовувати напування худоби проточною водопровідною водою;
- проводити регулярне і ретельне очищення корівників від гною;
- зібраний гній термічно обробляти і використовувати для удобрення;
- стежити за чистотою годівниць і поїлок;
- регулярно здійснювати (1-2 рази на місяць) дезінвазію та дезінфекцію корівника;
- формувати групи тварин відповідно до їхнього віку та стану здоров'я;
- своєчасно поміщати хворих тварин у карантин, ізолюючи від загального поголів'я;
- підгодовувати телят трав'яними кормами тільки з благополучного пасовища;
- проводити регулярну вакцинацію живими та інактивованими вакцинами, гіперімунними сироватками, імуноглобулінами та бактеріофагами.