Власники ферм, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби, нерідко у своїй практиці зустрічаються з таким небезпечним інфекційним захворюванням, як сальмонельоз. Здебільшого на недугу хворіють молоді особини, проте не є винятком ураження і дорослих, у яких хвороба протікає безсимптомно. Чим небезпечний сальмонельоз і як його лікувати, давайте розберемося.
Що це за хвороба
Сальмонельоз - це гостра інфекційна недуга, яка вражає практично всіх сільськогосподарських тварин і супроводжується наявністю лихоманки, розладом травного тракту. У важких випадках хвороба здатна вражати дихальну систему, зокрема легені.
Людина також може інфікуватися цим захворюванням. Збудником сальмонельозу є бактерія Salmonella із сімейства бактерій Enterobacteriaceae.
Найчастіше на сальмонельоз хворіє молодняк, який вирощується в умовах, що не відповідають санітарним нормам. Погане харчування, антисанітарні умови призводять до того, що у тварин знижується імунітет і вони стають сприйнятливими до різних інфекцій.
У телят підвищується температура тіла, виникає лихоманка, розлад травлення, а за гострої форми уражаються легені.
Історична довідка
Паратиф, або сальмонельоз, спричиняється бактерією, іменованою Сальмонелою, названою на честь однойменного ветлікаря Сальмона, який разом із біологом Смітом 1885 року виділив патогенну паличку з біологічного матеріалу загиблих свиней. Ще через кілька років подібні бактерії були виявлені у телят, мишей, курчат.
У 1934 році представники Міжнародного товариства мікробіологів запропонували всі бактерії цієї групи об'єднати однією назвою - "сальмонели", а недугу назвати "сальмонельоз". Захворювання широко поширене в усьому світі, зокрема й у країнах пострадянського простору.
Економічний збиток
Якщо вчасно не вжити всіх необхідних заходів щодо усунення недуги, вона здатна завдати сільському господарству величезних фінансових збитків. Основна небезпека захворювання полягає в тому, що воно швидко передається від тварини до тварини, вражаючи все стадо.
За даними статистики, падіж молодняка у поросят становить від 50 до 70 %, у ягнят - 40-50 %, а у хутрових звірів цей показник варіюється в межах 60-70 %. Як бачимо, при поширенні паратифозної бактерії може загинути більше половини всього поголів'я, зокрема телят у ВРХ.
Збудник і причини зараження
Збудниками сальмонельозу є бактерії Сальмонели різних видів. По суті, всі вони схожі одна з одною: візуально нагадують маленькі паличкоподібні організми з округленими краями, довжина яких досягає 1-4 мкм, ширина - близько 0,5 мкм.
Потрібно зазначити, що найкомфортнішими умовами для розмноження патогенних бактерій вважається температура +37 °С і вище, а також поживне середовище в межах 7,2-7,6 pH. Своєю чергою, бактерії здатні переносити заморозку на період 3-4 місяців, а в органічних відходах (гній, кал) можуть зберігатися місяцями.
Гинуть патогенні мікроорганізми за температурного діапазону +70-75 °С протягом 15-30 хвилин. Позбутися збудника допомагають дезінфікуючі розчини їдкого натрію, активного хлору, йоду, свіжогашеного вапна.
Здебільшого недуга у телят фіксується у весняний час, у період отелення. Основною причиною зараження вважається значне зниження імунітету у телят і погіршення загальної опірності організму до різних бактерій і вірусів.
Це відбувається через нестачу вітамінно-мінеральних компонентів у харчуванні, несприятливі умови утримання тощо. Особливу небезпеку хвороба несе молодняку віком від 10 до 60 днів.
Першими бактерії вражають слабеньких, фізично недорозвинених телят або особин із патологіями розвитку. Інфікування здійснюється за допомогою випоювання телят молоком матері, яка є носієм бактерії.
Патогенез
Першим органом, який уражається сальмонелою, є кишечник. Саме потрапляючи в нього через ротову порожнину, мікроорганізми починають інтенсивно розмножуватися, а у тварини проявляються перші симптоми недуги.
Якщо імунна система теляти в порядку, то бактерія не має сили, щоб прорватися через лімфу або кров, і виводиться за допомогою калу, не завдаючи при цьому шкоди. В іншому випадку сальмонела проникає в кров, розноситься по всіх органах і, таким чином, призводить до виникнення паратифозної септицемії.
Активне розмноження бактерій призводить до того, що вони починають виділяти ендотоксини, які у великих обсягах стають справжньою отрутою для телят.
Цей період вважається найнебезпечнішим, оскільки ексудативні зміни, що відбуваються в кровоносній системі, призводять до діапедезу еритроцитів, простіше кажучи, кровотечі, а також ураження слизових оболонок і серозних покривів.
Симптоми та перебіг хвороби
Розрізняють кілька ступенів ураження сальмонельозом: гострий, або важкий, підгострий і хронічний. Однак симптоматика у всіх трьох практично ідентична. Інкубаційний період - від ураження бактеріями і до початку характерних симптомів, становить 1-3 дні.
У разі впливу на фізично міцних особин термін інкубації може тривати до тижня.
Гостре
Початок захворювання характеризується різким підвищенням температури, яка досягає 40-41 °С. На тлі підвищеної температури у тварини виникають проблеми з функціонуванням серцево-судинної системи: частішає пульс до 150 ударів на хвилину, настає аритмія, важке дихання, задишка.
Крім цього, проявляються ознаки серозного кон'юнктивіту: сльозоточивість, гнійний риніт.
Через кілька днів проявляються проблеми з кишечником. У калі можна виявити згустки слизу з бульбашками, пізніше з'являються кров'янисті вкраплення з неприємним, досить різким запахом. Після ураження кишечника настає етап ураження нирок і сечостатевої системи.
У теляти частішає сечовипускання, воно стає дуже болючим. У сечі присутній білок, з'являються еритроцити та інші речовини, не характерні для нормального складу. За відсутності лікування через 5-10 днів тварина втрачає у вазі та зрештою гине.
Підгостра форма сальмонельозу проявляється аналогічними симптомами, проте вони виражені трохи слабше. У тварини підвищується температура, починається діарея і кон'юнктивіт, явних ознак порушення сечостатевої системи не спостерігається, але з'являються ознаки інфекції легенів, прослуховуються хрипи, везикулярне важке дихання.
Хронічний перебіг
Хронічний перебіг недуги, як правило, є наслідком недолікованої форми гострої або підгострої інфекції. У цьому випадку симптоми більше нагадують запалення легенів, ніж присутність в організмі патогенної палички сальмонели.
- сухий і рідкісний кашель, який згодом перетворюється на вологий, затяжний і болісний для теляти;
- слабкий пронос, який швидко припиняється;
- риніт, що поступово переходить у гостру форму;
- запалення суглобів;
- розвиток пневмонії;
- стогони тварини, закидання нею голови назад.
Одночасно з цим, у легенях тварини прослуховуються хрипи, дихання стає важким. Така форма хвороби може тривати до двох місяців, і якщо за цей час не лікувати молодняк, то висока ймовірність його загибелі.
Діагностика
Діагностика сальмонельозу у телят здійснюється за допомогою лабораторних аналізів калу, сечі та крові. При цьому остаточний діагноз ветеринарний лікар встановлює з урахуванням комплексних методик: результатів бактеріологічних і серологічних аналізів, загальної клінічної картини, стану тварини, зовнішніх ознак.
За допомогою подібної діагностики виключається ймовірність захворювання на інші небезпечні інфекції, зокрема, диспепсію, ентерит.
Патологоанатомічні зміни
Під час паталогоанатомічного огляду виявити ознаки сальмонельозу досить просто, оскільки для захворювання характерні кишкові та септичні відхилення. Кардинальних змін зазнає селезінка: вона набуває сірувато-червоного, іноді практично чорного відтінку, по краях заокруглена і збільшена в розмірах.
Слизова шлунка досить набрякла, почервоніла, з чіткими крововиливами в складках. Ураження також можна виявити на тонкому і товстому кишечниках, на яких утворюються крововиливи у вигляді крапок або смужок. Незаймана згубними змінами печінка може свідчити про гострий перебіг захворювання.
На легенях можна виявити надмірну гіперемію або важкі набряки, які, в більшості випадків, є симптомами катаральної бронхіальної пневмонії.
Як лікувати
Своєчасне надання медичної допомоги дасть змогу уникнути падежу стада ВРХ і домогтися повного одужання тварин від сальмонельозу.
Лікування проводиться в комплексі та спрямоване насамперед на:
- придушення бактерій в організмі ураженої тварини;
- зняття симптомів отруєння організму;
- відновлення нормального функціонування травної системи.
Загальні рекомендації
Перед тим як розпочинати терапевтичне та медикаментозне лікування хворих телят, виконують низку організаційних заходів:
- ізолюють хвору тварину в окремому приміщенні;
- забезпечують теляті спеціальне дієтичне харчування;
- створюють у приміщенні комфортний мікроклімат (із певною температурою, рівнем вологості, хорошою вентиляцією);
- додають у раціон ВРХ вітамінно-мінеральні речовини, необхідні для підвищення імунітету.
Полівалентна антитоксична сироватка полівалентна
У перші дні лікування рекомендується застосовувати спеціально розроблену на базі імуноглобулінів і антитоксинів здорових особин полівалентну антитоксичну сироватку, яку використовують у парі з антибіотичними препаратами тетрациклінової групи. Вона дає змогу сформувати пасивний імунітет до збудника недуги.
Введення медикаменту здійснюється внутрішньом'язово або внутрішньовенно в таких дозуваннях:
- тваринам віком до 10 днів - 5-10 куб. см сироватки;
- телятам віком від 10 до 30 днів - 20 куб. см.
Найбільшу ефективність сироватка надає, якщо її добову дозу розділити на 3-4 прийоми. При цьому сама сироватка дає можливість нейтралізувати дію бактерії, а антибіотики - попередити розвиток пневмонії.
Антибіотики та сульфаніламідні препарати
Одним із найкращих методів для лікування сальмонельозу телят вважається використання антибіотиків і сульфаніламідних препаратів.
У більшості випадків застосовують левоміцетин, який дають у дозуванні 0,04 г на 1 кг маси. Перед використанням засіб розводять водою і випоюють телятам тричі на добу. Тривалість такого лікування становить 2-3 дні.
Також доцільно застосовувати тетрациклін, який дають у дозі 0,02 г на 1 кг ваги, або синтоміцин у дозуванні 0,02-0,04 г на 1 кг маси тіла.
Хорошу ефективність у боротьбі з сальмонелами різних видів надають антибіотики в парі з сульфаніламідними засобами (норсульфазол, сульцимід та інші). Останні особливо дієві під час лікування хронічної форми недуги, оскільки попереджають розвиток запалення легенів.
При цьому доза подібних препаратів у першу добу має становити мінімум 0,1 г на 1 кг ваги.
Нітрофуранові препарати
У ветпрактиці для лікування сальмонельозу нерідко застосовують препарати нітрофуранового ряду, серед яких можна відзначити фуразонал і фуракрон.
Препарати змішують із молоком по 0,25 г і випоюють телятам у ранковий, обідній і вечірній час.
Вакцина проти сальмонельозу
Безумовно, найкращою специфічною профілактикою сальмонельозу є вакцинація тварин. Як вакцину використовують кілька видів препаратів, зокрема, для телят найкращим варіантом вважається концентрована формолквасцова вакцина.
Вакцинацію проводять уже з перших 2-3-х днів життя тварини. Вводять препарат під шкіру, в область шиї. Через 3-5 днів процедуру повторюють.
Особливо важливо провести своєчасну вакцинацію тільним коровам. Їм препарат вводять у два прийоми, з інтервалом між ін'єкціями 8-10 днів. Першого разу використовують 10 куб. см засобу, другого - 15 куб. см. Вакцинацію вагітних телиць проводять за 50-60 днів до передбачуваної дати отелення.
Діє препарат приблизно півроку, після цього необхідно проводити повторні ін'єкції.
Вакцину від сальмонельозу рекомендується купувати тільки в спеціалізованих магазинах, ветеринарних аптеках, а також застосовувати і зберігати її винятково згідно з умовами інструкції.
Загальні заходи профілактики
Потрібно зазначити, що терапія сальмонельозу доволі непроста і тривала, тому набагато простіше попередити розвиток хвороби.
- суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання тварин;
- регулярно проводити обробку приміщень дезінфікуючими засобами;
- не допускати скупчення продуктів життєдіяльності в загонах, де утримується велика рогата худоба;
- провести грамотне комплектування стада;
- забезпечити коровам повноцінне, збалансоване за вітамінами і мінералами харчування;
- стежити за водним балансом тварин;
- провести активну боротьбу з гризунами та іншими шкідниками в приміщеннях із ВРХ;
- попередити занесення збудника недуги ззовні;
- оперативно ізолювати інфікованих особин від загального стада;
- провести своєчасну вакцинацію.
Насправді, якщо дотримуватися правил утримання ВРХ, що стосуються, зокрема, правильного харчування і комфортних умов проживання, то ймовірність розвитку сальмонельозу можна звести практично до нуля.
Однак навіть у разі інфікування тварин найважливіше - вчасно надати їм кваліфіковане лікування, і тим самим уникнути згубних наслідків недуги.
