Що таке гречка, як вона росте і з чого її роблять

Додати в обране

Facebook Telegram

50 лайків

Гречка відноситься до достатньо популярних продуктів, які можна зустріти практично на кожному столі. Ароматна та ситна каша з цього зерна особливо часто поширена в столових дитячих садках і школах. І це цілком виправдано, адже це блюдо є джерелом багатьох корисних елементів. Однак, незважаючи на широку популярність, багато досі не знають з якого саме злаку отримують гречку і які корисні властивості воно має. Ці питання розглянуті в даній статті.

З якого злаку роблять гречку

Звідомо, що рослин з назвою гречка в природі не існує, тому зрозуміло, що ця крупа представляє собою оброблені зерна якоїсь культури. Це припущення є вірним, а початковим злаком виступає просо, яке має широке поширення та вирощується практично на всіх континентах.

Саме ці зерна піддаються попередньому шліфуванню, видаляючи верхню оболонку, яка досить складно засвоюється організмом людини. При цьому їх колір може бути червоним, сірим або білим, але саме крупа жовтого відтінку має хімічний склад з максимальною концентрацією корисних речовин.

Як виглядає рослина

Просяк є трав'янистим однорічником, що досягає висоти близько 1,5 м. Коренева система рослини добре розвинена і має розгалуження. Стебла слабо опушені, порожнисті, циліндричної форми, гіллясті. Листя — довгі, витягнуті. На кінці стебла розташовується розгалужене колосся-метлиця, довжина якого може досягати 1/3 довжини всієї рослини. Один колос включає в себе два квітки, що характеризуються самозапиленням. Після закінчення періоду дозрівання, на рослині з'являється зернятко круглої форми, діаметром близько 2 мм. Допустиме колірне варіювання плоду — від білого (жовтого) до червоного (чорного).

Період вегетації становить від 60 до 90 днів, тому збір урожаю припадає на кінець липня – початок серпня, в залежності від кліматичних умов та погоди.

Хоча історичною батьківщиною вівса є Індія та Китай, на сьогодні ця злакова культура росте на території практично всіх сухих та напівсухих регіонів. Так, окрім Росії, України та Казахстану, овес активно культивується в Азії (Китай, Монголія, Пакистан), частка якої становить більше половини світового виробництва, а також в Африці (Уганда, Танзанія, Ефіопія та інші) – 1/4 частина світового виробництва.

Технологія виробництва

Незважаючи на кілька можливих видів овса, на сьогодні більшу частину всієї продукції займає шліфований овес у трьох сортах: вищий, перший, другий.

Перед обробкою зерна проходять відбір за наступними ознаками:

1. Сорт — до найцінніших відносять зерна, покриті плівкою білого або кремового кольору, а також червоною квітковою плівкою (при цьому вміст їх не повинен перевищувати 20%).
2. Консистенція ядра — особливо цінуються сорти овса, які характеризуються великим, рівним зерном круглої форми. Це пояснюється просто — склянисті ядра мають велику міцність, тому менше розбиваються в процесі обробки (під час очищення та шліфування).

Перед непосредньою переробкою, просо проходить спеціальну підготовку. Вона передбачає очищення зерен від зайвих домішок – насіння бур'янів. У зв'язку із схожістю фізичних властивостей зерен і насіння, використання звичайних сіток (наприклад, з отворами 1,6×20 мм або 1,5×20 мм) дозволить виділити лише незначну кількість домішок і супроводжуватиметься невеликою втратою дрібного зерна.

Точно тому, схема підготовки проса до обробки включає в себе кілька основних етапів:

- трьохкратне розділення зернової суміші в повітряно-ситових сепараторах – дозволяє виділити великі домішки за допомогою використання сіток з отворами, розміром від 3–3,5 мм до 4–4,5 мм; - додаткове очищення від дрібних домішок у просівалах – для цього використовують повітряно-ситові сепаратори, при цьому процедура включає в себе два етапи, спрямовані на різну фракцію зерна; - виділення мінеральних домішок – з використанням камінеочисних машин, куди направляють великі та дрібні фракції окремо.

Процес переробки зерна складається з: - обмолоту й сортування зерна; - обмелення; - контролю отриманої крупи та відходів.

При цьому отриману шелуху не утилізують, а направляють як основу для виготовлення кормових сумішей, палива, ізоляційного матеріалу й іншого. Придбаваючи пшеницю в магазинах, завжди слід звертати увагу на якість продукту.

На помилки у технологічному процесі вказують такі ознаки: - у складі повинні повністю відсутні бути сторонні домішки або будь-які інші включення; - у сирому вигляді, крупа не повинна характеризуватися насиченим запахом; - зерна не повинні бути тьмяними.

Види пшена

Існує кілька видів обробки, залежно від яких отримують наступні види круп:

1. Шліфоване пшено — технологія полягає в звільненні зерен від сім'яної оболонки. Отримані ядра швидко варяться і легко засвоюються організмом, тому зазвичай використовуються при приготуванні різних каш, супів або запіканок.
2. Дранець — передбачає очищення ядер лише від квіткової оболонки. Отримана крупа зберігає високий вміст вітамінів і клітковини, проте має невеличку гіркоту у смаку, тому майже не використовується в приготуванні страв.
3. Дроблені зерна — пшено перед тим подрібнюють на невеликі крупинки, які широко використовуються при приготуванні оладок, котлет або каш з в'язкою структурою.

Також на полицях магазинів можна зустріти пшінні хлоп'я — цей продукт не потребує варіння, оскільки проходить термічну обробку на етапі виробництва.

Хімічний склад і калорійність пшінної крупи

Як практично всі крупи, пшено є основним джерелом енергії. Так, 100 г продукту містить у собі 342 ккал, з них білки — 11,2 г, жири — 3,3 г та вуглеводи — 66,5 г. В склад ядер входять такі речовини, як дієтетичні волокна, клітковина, пектин, амінокислоти, омега-3 і омега-6, крохмалоподібні речовини, сахароза і глюкоза.

Особливу цінність мають у собі:

• вітаміни: А (бета-каротин — 20 мкг), вітаміни групи В (В1 — 0,42 мг, В2 — 0,04 мг, В6 — 0,52 мг, В9 — 40 мкг), РР — 4,6 мг;
• макроелементи: К (калій) — 211 мг, Са (кальцій) — 27 мг, Mg (магній) — 83 мг, Na (натрій) — 10 мг, S (сірка) — 77 мг, Р (фосфор) — 233 мг, Cl (хлор) — 24 мг;
• мікроелементи: Fe (залізо) — 2,7 мг, I (йод) — 4,5 мкг, Co (кобальт) — 8,3 мкг, Mn (марганець) — 0,93 мг, Cu (мідь) — 0,37 мг, Mo (молібден) — 18,5 мкг, Ni (нікель) — 8,8 мкг, F (фтор) — 28 мкг, Cr (хром) — 2,4 мкг, Zn (цинк) — 1,68 мг.

Корисні властивості каші для організму

• Благодаря багатому складу, пшоняна каша має численні корисні властивості, серед яких:
• підвищення імунної захисту організму;
• загальнозміцнювальний ефект;
• захист серцево-судинної системи, за рахунок зниження рівня холестерину та очищення судин;
• покращення функціонування ШКТ та процесів травлення, відновлення клітин печінки та підшлункової залози;
• виведення токсинів, солей та шлаків з організму;
• відновлення та зміцнення нервової системи.

Систематичне вживання цієї каші в їжу наповнює організм енергією, зміцнює кістки та м'язові тканини, стимулює обмін речовин, покращує пам'ять. Крім того, цей продукт має протиопухолеву дію, борючись з появою ракових клітин в організмі людини.

Застосування

Благодаря своїм корисним властивостям, пшоно широко застосовується в різних сферах життя людини і кулінарія - основне напрямок.

Найпоширенішою стравою вважається каша, під час приготування якої слід дотримуватися декількох рекомендацій:

• зерна слід промивати до того моменту, поки вода перестане мутніти;
• для мінімізації гіркоти, крупу перед приготуванням необхідно підсмажити на сковорідці або залити окропом;
• оптимальним співвідношенням води і пшена є 1:3, при цьому, якщо частку води збільшити, консистенція стане більш липкою, а якщо зменшити - роздрібною;
• довести кашу до готовності можна одним із способів: варити на середньому вогні до повного випаровування рідини (зазвичай, близько півгодини), або проварити перші 10–15 хв., а потім обгорнути каструлю і настояти кашу протягом 1–1,5 години.

Однак, не варто обмежувати крупу варкою — цей інгредієнт надає насичений смак супам, котлетам, пирогам та запіканкам. Додатково, зерна застосовують у процесі приготування квасу і навіть самогону.

Міститься в пшені речовина міліацин дозволяє ефективно використовувати цей продукт у косметології - на основі цієї злакової культури випускають креми для омолодження шкіри, шампуні з підсилюючим ефектом, а також засоби для догляду за нігтями. А властивості пшена, які дозволяють зупиняти і усувати запальні процеси, широко використовують у лікувальних мазях проти прищів, фурункулів та гноїн.

Просо також є невід'ємною частиною сільського господарства, оскільки входить до складу щоденного раціону домашньої худоби. При цьому, для тварин зазвичай використовують лушпину та солому, а для птиці — самі зерна, які значно підвищують яйценоскість і зміцнюють яичну шкарлупу. Також з перемолотого пшена роблять корм для риби.

У народній медицині

Багате на корисні речовини і вітаміни пшоно часто використовують у народній медицині. Цей інгредієнт виступає головним у приготуванні лікарських засобів від найрізноманітніших захворювань. Додатковою перевагою стає гіпоалергенність цього продукту, що дає можливість його використання практично всім категоріям людей, незалежно від віку.

Відео: Просо та лікування пшеничною кашею

[відео]https://youtu.be/wKYjw28rVO4[/відео]

Лікувальні властивості

• Усі лікувальні властивості пшона обумовлені високим вмістом корисних речовин, вітамінів, мікро- та макроелементів. Так:
• бета-каротин, який є передшостенером вітаміну А, значно покращує стан шкіри, зміцнює зір та є потужним антиоксидантом;
• вітаміни групи В нормалізують роботу нервової системи, ШКТ та серцево-судинної системи, зміцнюють імунітет, а також підвищують емоційне здоров'я людини;
• РР сприяє детоксикації організму, розширює судини, нормалізує рівень холестерину, а також запобігає розвитку тромбозів;
• калій відповідає за регуляцію балансу води в організмі та роботу серця;
• кальцій – підтримує обмін речовин, зміцнює кістки та зуби, забезпечує нормальний розвиток та функціонування м'язів;
• магній регулює роботу внутрішніх органів, бере участь у процесах згортаності крові, виступає протизапальним та протиалергічним фактором;
• натрій – бере участь у нейтралізації кислот, підтримує в нормі осмотичний тиск;
• фосфор відіграє важливу роль у формуванні здорових зубів, ясен та зубної емалі, а також допомагає виводити токсини з організму;
• залізо є однією з головних складових гемоглобіну крові, що бере участь у захопленні та перенесенні кисню по всьому організму;
• цинк – зміцнює імунітет, поліпшує роботу мозку, стимулює функціонування полової системи, зміцнює зір.

Крім цього, такі жирні кислоти, як омега-3 і омега-6, успішно борються з невралгією, будь-якими запальними процесами в організмі, нормалізують тиск, покращують стан шкіри, підвищують імунітет. Також немаловажну роль відіграють амінокислоти, які очищають печінку та стимулюють вироблення гормонів росту, що особливо важливо для дітей. І, звичайно ж, клітковина, яка є живильним середовищем для мікрофлори кишківника людини, допомагає відновити правильну роботу всього ШКТ, а також значно знижує ризик онкозахворювань.

При яких захворюваннях використовують

Існує багато захворювань, від яких можна позбутися або значно покращити стан в домашніх умовах за допомогою рецептів на основі пшена, не вдаючись до фармакологічних лікарських препаратів:

1. Панкреатит — в 2 літри води додають 1 склянку крупи і варять на середньому вогні до готовності. Окремо на тертці теруть 1 склянку сирих гарбузів, додають у посудину з пшоном і варять ще 3-4 хвилини. Після цього знімають каструлю з вогню, трохи посолюють і додають 1 ч.л. рослинної олії. Страву вживають на вечерю протягом 3 тижнів. Через 10 днів після закінчення курсу процедуру повторюють ще 1 раз (вечеряють кашею за данним рецептом протягом 3 тижнів). Цей метод також демонструє високу ефективність при лікуванні курячої сліпоти.
2. Ішемічна хвороба серця — крупу підсмажують на сильному вогні, але так, щоб вона не змінила кольору. Потім 1/3 склянки цієї крупи добре промивають водою і заливають 750 г води, після чого варять на повільному вогні. Після досягнення готовності кашу можна посолити або додати мед за смаком. Також при хворобах серця рекомендовано поширено використовувати кардамон, додаючи його до всіх страв щоденного раціону.
3. Солітєри — 1 головку часнику і 1 горсть сирих круп змільчують до однорідного стану і змішують з 1 сирим жовтком. Потім всю суміш розбавляють чистою окропленою або фільтрованою водою до рідкого стану (близько 1 склянки) і випивають все за 1 раз. Процедуру проводять одноразово.
4. Цистит — 1/2 склянки крупи перебирають і добре промивають у воді. Крупу пересипають у банку і заливають 1 склянкою чистої води, після чого енергійно перемішують. Після набуття рідини блідого відтінку, її випивають. При цьому, дозволяється випивати дану воду протягом дня необмежену кількість разів, до повного полегшення стану. Зазвичай для цього потрібен курс в 2 тижні.
5. Зубний біль, гайморит - попередньо обсмажену на сковороді крупу наливають в брезентовий мішок і прикладають до болючого місця. Зігріваючий ефект приблизно одразу знімає біль, а у разі відсутності пшона його можна замінити на крупно помелочену сіль.

   Цукровий діабет - неочищене пшоно (просо) промивають під проточною водою і заливають окріп, у пропорціях 1:2. Після двогодинного настоювання, рідину проціджують і приймають по 1/2 склянки 3 рази на день, перед їжею.

   Захворювання печінки та жовчного міхура - пшоно проварюють і змішують з запареною гарбузом. Таку кашу рекомендовано приймати щоденно також при коліті, порушеннях обміну речовин, частих набряках.

   Кон'юнктивіт - 1 ст. ложку крупи ретельно промивають і заливають 1 ст. води, після чого варять на середньому вогні близько 15 хвилин. Після цього відвар настоюють 2-3 години і промивають ним очі зранку і ввечері. Цей рецепт також підходить для лікування дітей.

   Високі показники білка в сечі - пшоно промивають, заливають окріп і мішають до появи мутності. Отриману рідину відстоюють і слівають в окремий посуд, після чого п'ють рівними частинами в необмеженій кількості до нормалізації показників.

   Гемороїд - на весь курс беруть 7 кг проса, але готують частинами, по мірі необхідності. На 1/3 трьохлітрового банки наливають слабко промиті зерна і заливають до верха кип'яченою водою. Посуд убирають в темне прохолодне місце на 3-4 дні. Потім п'ють по 1 склянці 3 рази на день перед їжею. У той же час готують наступну порцію настою. Курс триває 3-4 тижні. За необхідності допускається його повторення через тиждень.

   Під час схуднення

   Незважаючи на достатню калорійність, каші часто присутні у щоденному раціоні під час втрати ваги, і перловка не є винятком. Це пояснюється просто - високий вміст вуглеводів дозволяє надати бадьорості та енергії людині, а вміст корисних речовин, у поєднанні з хорошою засвоюваністю та паралельним виведенням токсинів - відновити всі необхідні для здоров'я елементи.

   Важливо! Як і всі продукти, що містять високий рівень вуглеводів, приймати каші в їжу під час схуднення допускається лише в першій половині дня.

   Для зменшення калорійності під час дієти рекомендується замінювати вершкове масло на лляне, а цукор - на мед або ягоди/фрукти. Також можна проводити розгрузочні дні для організму, в які єдиним їжею є варена крупа без солі та цукру, з додаванням відварених овочів. У цьому випадку, крім каші, можна пити лише воду, ромашковий або зелений чай.

   Протипоказання та заходи обережності

   Незважаючи на велику кількість корисних властивостей, перлова крупа має і деякі протипоказання. Так, цю крупу не рекомендується вживати в їжу людям з пониженою кислотністю шлунка або запаленням товстої кишки, а також при захворюваннях щитовидної залози, оскільки її вживання у великих кількостях може порушити обмін йоду в організмі людини. Також рекомендується додаткова консультація з лікарем вагітним та годуючим жінкам.

   • Додатково варто знати, що часте вживання перловки може призвести до:
   • порушення потенції;
   • накопичення стронцію, який має токсичний вплив на організм людини.

Гречка, завдяки своїм лікувальним і корисним властивостям, повинна стати невід'ємною частиною раціону здорової людини. Тим більше, що її виробництво широко поширене не лише в Росії, а й на території багатьох інших країн. Однак, незважаючи на всі її переваги, цей продукт слід вживати у міру, не перевищуючи щоденної норми, що запобіжить негативному впливу на організм.