Вирощування пшениці за технологічним процесом значно відрізняється від вирощування садових і городніх рослин. Зокрема, це стосується вимог, які цей зерновий вид пред'являє до складу ґрунту. Про те, які мінеральні елементи і органічні добрива потрібні пшениці протягом вегетаційного періоду, які особливості їх внесення до осінніх і весняних посівів, а також про багато інших тонкощів застосування добрив на пшеничних полях – подано нижче у всіх подробицях.
[Зміст] [Заголовок 2] Коли потрібно підживлювати пшеницю [/заголовок 2]
[Текст] Вегетаційний період будь-якого зернового культури, у тому числі пшениці, звичайно умовно поділяють на три основних етапи:
• проростання насіння і поява молодих сходів; • виходження в трубку (цим терміном позначається стадія активного росту надземної частини колоса); • формування, наливання і остаточна стиглість зерна.
Важливою умовою правильного розвитку рослини на кожному з згаданих етапів є збалансоване живлення, але його склад істотно змінюється з ростом і дозріванням колоса.
Крім того, [фази розвитку пшениці] посадженої восени і весною, за календарною вказівкою не збігаються, тому для озимих та ярівих посівів використовуються різні графіки внесення добрив.
Важливо! Озима і ярова пшениці мають різні строки стиглості. Так, при озимому способі вирощування повний цикл вегетації культури складає від 190 до 280 днів, в той час як при посіві культури весною - всього 90-120 днів.
[Заголовок 2] Поживні речовини для пшениці [/заголовок 2]
Добру врожайність зернових забезпечує комплексне діяння наступних мінералів:
- азот;
- калій;
- фосфор;
- кальцій;
- сірка;
- магній.
Крім того, пшениця потребує деяких мікроелементів, зокрема міді, марганцю, заліза, цинку, молібдену і хлору. Саме вони забезпечують правильний хід клітинних процесів в колосі і відтак створюють необхідні умови для його дозрівання.
Для озимої
Особливістю озимої пшениці є подовгу триваючий вегетаційний цикл, причому формування кореневої системи може відбуватись за досить низьких температур. Якщо в цей момент у ґрунті не буде достатньо поживних речовин, структура колоса не зможе сформуватись, і про добрий урожай можна забути.
Вегетаційний період озимої пшениці пов'язаний з підвищеним споживанням таких мінеральних речовин, як азот, фосфор і калій.
Так, тонна зерна, вирощеного на родючому ґрунті, збіднює його склад основних елементів харчування у середньому на таку кількість:
- азот — втрати 30–35 кг;
- фосфор — втрати 10–13 кг;
- калій — втрати 20–30 кг.
А якщо врахувати, що частина поживних речовин з розвитком колоса переходить з кореневої системи рослини в надземну, то споживання відповідної групи мінералів насправді є ще вищим.
Основну частину азоту і фосфору культура поглинає на стадії виходу в заросток, а, якщо бути більш точним, то, залежно від кліматичних умов і дозування добрив в ґрунті, - або на період кущіння і молочної спелості, або на етапі розквітання.
У середньому потреба озимої пшениці у азотно-фосфорно-калійних компонентах на різні фази розвитку рослини виглядає наступним чином:
| Елемент живлення | Фаза споживання |
| Азот | На всіх етапах |
| Фосфор | Початкова стадія укорінення, формування кореневої системи, накопичення в клітинах надземної частини до виходу в заросток уключно, але особливо на етапі кущіння |
| Калій | Проростання, формування, розквітання |
Якщо прийняти загальну дозу споживаних озимою пшеницею мінералів за одиницю, то на протязі основних етапів вегетації рослина засвоює добрива у таких пропорціях:
- проростання та формування сходинок - від 0,3 до 0,4 потрібної кількості;
- вихід в заросток - половина від всього об'єму;
- дозрівання зерна - залишок (приблизно 0,2 від загальної норми).
Для ярової
Ярова пшениця характеризується більш потужною кореневою системою, тому її вимогливість до ґрунту не є настільки значною. При цьому йдеться не про загальну кількість мінеральних добрив, які мають бути в ґрунті, а саме про якість підготовки поля. Наприклад, таке поняття, як денітрифікація, тобто втрата азоту через погану аерацію, яровим посівам пшениці загрожує трохи менше, ніж озимим.
Ще однією особливістю вирощування ярої пшениці є те, що в даному випадку, крім кореневих підгодівель, широко застосовується також оприскання. Лише такий метод може бути продуктивним для внесення добрив за неблагоприятних погодних умов, наприклад, в період сильної посухи або раптового похолодання.
Знаєте скаженого зерна пшениці асоціюється з хлібом, але між тим, зерна цієї злакової рослини використовуються для виготовлення не менш популярного, хоча і спірного з точки зору його корисності, продукту - солоду. Спеціально вимочені і пророщені насіння є основною сировиною для виробництва трьох найпопулярніших алкогольних напоїв у світі - пива, водки і віскі.
Які інструменти потрібні для внесення добрив
Для внесення підгодівель на поля пшениці використовується така сільськогосподарська техніка:
- роторний розпилювач; - сівалки зернотукові; - машина для внутрішньопідсолового внесення гранульованих добрив і насіння; - машина для внутрішньопідсолового внесення рідких мінеральних добрив.
Сучасна методика вирощування сільськогосподарських культур на великих площах передбачає постійний контроль стану посадок за допомогою супутникового моніторингу. Ця система дозволяє вчасно помічати можливі проблеми з вегетацією і своєчасно вирівнювати склалуся негативну динаміку.
Види добрив
Загальноприйнята класифікація добрив передбачає їх поділ на дві великі групи - мінеральні і органічні. Мінеральне добриво, в свою чергу, може бути простим або складним. У першому випадку воно призначене для збагачення ґрунту одним конкретним макро- або мікроелементом, в другому випадку воно є комплексом з декількох мінералів.
Отже, класичним прикладом складних (або, як їх частіше називають, комплексних) добрив є:
- амофос (фосфорнокислий амоній) - азот + фосфор;
- діамофос (гідрофосфат амонію) - азот + фосфор;
- діамофоска (ДАФК) - азот + фосфор + калій;
- амофоска (АФК) - азот + фосфор + калій;
- азофоска (нітроамофоска) - азот + фосфор + калій.
Комплексні добрива, які містять всі три основні макроелементи, необхідні для розвитку більшості рослин, зазвичай позначаються скороченою назвою NPK, що складається з трьох загальноприйнятих символів вказаних хімічних елементів (N - азот, P - фосфор і К - калій).
Азотні
Азот відіграє важливу роль у формуванні надземної частини рослини та активному наборі зеленої маси. Якщо говорити про пшеницю, то цей елемент їй також необхідний для вироблення білка, що входить в склад клітини.
До азотних добрив відносяться нітрати та амонії. Перевага другої групи полягає у тому, що ці сполуки, бувши позитивно зарядженими, краще утримуються в ґрунті і не вимиваються з нього опадами. З іншого боку, більш рухливі нітрати легше досягають кореневої системи і вже в ній послідовно перетворюються у амоній, амонійну кислоту і потім - у протеїн.
- карбамід (мочевина);
- амонійна селітра;
- вапняково-амонійна селітра;
- натрієва селітра;
- калійна селітра;
- кальцієва селітра;
- сульфід амонію;
- сульфат амонію;
- цианамід кальцію;
- безводний аміак;
- амоніякова вода;
- хлористий амоній та інші.
Комплексні добрива амофос і діамофос, незважаючи на те, що вони містять фосфор, за деякими класифікаціями також відносять до азотних.
Калійні
- Калій виконує в розвитку рослини декілька важливих функцій:
- забезпечує збалансовану зарядженість внутрішньої і зовнішньої частини клітини (електрохімічний баланс);
- переміщує продукти фотосинтезу між різними частинами колоса;
- активізує деякі ферментні процеси;
- зберігає тургорний тиск - напружений стан оболонки клітини
Дефіцит калію проявляється у послабленні стебла злаку та уповільненні його росту. Як і в разі нестачі азоту, недостатність калію призводить до жовтіння та висихання пагону, але на цей раз проблеми починаються не з нижніх, а, навпаки, з верхніх листків і рухаються до основи колоса. В цілому, дефіцит калію на пшеничному полі за зовнішніми ознаками дуже схожий на наслідки посухи.
Проблема насичення кореневої системи рослин калієм полягає в тому, що цей елемент відрізняється низькою рухливістю і тому важко засвоюється, крім того, для того, щоб дістатися до позитивно заряджених іонів, пшениці потрібно розвинути досить потужну кореневу систему.
Ось чому при неблагопріятних погодних умовах, наприклад, низьких температурах, підвищеній вологості і інших факторах, які перешкоджають розвитку коренів або спричиняють їх захворювання, навіть достатня кількість калію у ґрунті не вирішує проблему належного насичення посівів цим важливим для їх росту елементом.
До калійних добрив, які використовуються для підгодівлі сільськогосподарських культур, відносяться такі препарати:
- калійна сіль;
- калійна селітра;
- карбонат калію (вуглекислий калій);
- сульфат калію (сернокислий калій);
- сульфат калію-магнію (калімагнезія);
- хлорид калію (хлористий калій).
Крім того, як джерело калію використовуються також комплексні добрива, зокрема, амофоска, діамофоска, азофоска та ін.
Фосфорні
Фосфор є ключовим елементом в багатьох внутрішноклітинних процесах, що відбуваються в тканинах рослин. Разом із азотом, калієм, киснем, вуглецем і воднем він входить до хімічної формули клітинної мембрани, багатьох молекул, зокрема дезоксирибонуклеїнової кислоти, забезпечує енергетичний обмін і взаємне взаємодію кліток рослинного організму.
Цікаво, що навіть при високому вмісті фосфорного компонента в ґрунті пшеничні посіви з вдячністю реагують на додаткове внесення добрив цієї групи, тому що саме вони дозволяють кореневій системі злаку боротися з багатьма грунтовими шкідниками, що пошкоджують посіви, особливо в разі порушення правил сівозміни та тривалої посадки зернових на одній і тій же площі.
Основним видом фосфорних добрив є суперфосфат - простий або подвійний. Проте частіше цей елемент використовується в складі різних комплексних препаратів, до яких, крім вищезазначених, також відносяться:
- метафосфат калію;
- фосфоритна мука;
- кісткова мука і т. д.
Доступність фосфору для коренів пшениці та оптимальний вибір підходящого складу підгодівлі залежать безпосередньо від кислотно-щелепного балансу ґрунту. Так, у нейтральному та слабощелепному грунті фосфати калію і заліза найкраще засвоюються, тоді як малорозчинні солі, утворювані фосфором з кальцієм в щелепному ґрунті та з алюмінієм або залізом в кислотному, для пшениці бувають майже недосяжними.
Вирішити цю проблему допомагає внесення фосфорних добрив безпосередньо під час посіву або безпосередньо перед ним, причому обов'язково в поєднанні з азотними добривами у формі амонію. У цьому випадку ніжні проростки злаку не стикаються безпосередньо з фосфорною кислотою, і елемент встигає трансформуватися в більш безпечні форми для посівів.
Кальцієві
Наступним необхідним мінералом для нормального розвитку пшениці є кальцій. Він відповідає за формування тонких кореневих відповідок, входить до складу клітинної мембрани та є основним матеріалом, з якого складається з'єднувальна тканина. Крім того, саме кальцій забезпечує фіксацію та транспортування інших поживних речовин між різними частинами рослини, наприклад, калію.
При дефіциті кальцію у рослин, в першу чергу постраждає коренева система, а потім, як наслідок, знижується процес кущіння. Особливо часто ця проблема виникає на грунтах з підвищеною кислотністю і максимально яскраво проявляється у молодих пагонах. Але коли на пшеничних полях використовується такий агротехнічний прийом, як випалення ґрунту шляхом внесення в неї вапна, крім покращення загальної структури грунту, збільшується також доступність кальцію для пшениці, зокрема, за рахунок деякої нейтралізації надлишку марганцю, заліза та алюмінію.
Серед препаратів, які дозволяють усунути нестачу кальцію в грунті, можна назвати:
- сульфат кальцію;
- кальцієву селітру;
- помелений вапно;
- мергель;
- доломітовий вапно;
- помелений вапняк;
- палене вапно;
- гашене вапно;
- вапняковий туф;
- торфовий попіл.
На невеликих площах та приватних господарствах наситити ґрунт кальцієм також можна за допомогою пічної золи або дрібленої шкаралупи яєць.
Сіркові
Разом з азотом, сірка відіграє важливу роль в процесі росту і регенерації клітин і є складовою частиною клітинного білка. На дефіцит сірки пшениця реагує так само, як і на нестачу азоту, проте ці симптоми можуть проявлятися яскравіше.
Основну частину сірки пшениця споживає з ґрунту у формі сульфатів, які добре розчиняються у воді і тому легко засвоюються кореневою системою. Проте, при порушення правил землеробського обороту, вміст цього елемента в грунті різко знижується, тому без додаткового внесення таких препаратів, як сульфати амонію, магнію, натрію, калію або марганцю, врожайність посівів може сильно постраждати.
Джерелом сірки, крім названих сполук, є також гіпс, калімагнезія, сланяковий попіл, суперфосфати, гранульована сірка. Крім того, сірка міститься в органічних добривах (торфі, навозі і ін.), звідки вивільняється повільно в процесі природної мінералізації, що має благотворний вплив на розвиток пшениці. Саме з цієї причини у високоплідних і добре гумусованих ґрунтах недостатку сірки зазвичай не буває, і використання мінеральних добрив, що містять цей елемент, не є необхідністю.
Магнієві
Магній необхідний пшениці, в першу чергу, для формування хлорофілу, який, як відомо, відіграє ключову роль у протіканні фотосинтезу. Крім того, цей елемент, разом з фосфором, забезпечує ряд важливих внутріклітинних процесів у рослинних тканинах.
До магнієвих підживлень відносяться: магній сульфатний, сульфат магнію, фосфат магнієвий, карналіт, каїніт, а також магнезит, вермікуліт і доломітова мука, які здатні виділяти магній за їхнього використання на ґрунтах з високою кислотністю.
Органічні
Органічними добривами називають такі склади підживлень, в яких основні поживні елементи представлені у вигляді природних сполук, зазвичай, різних біологічних залишків. До цієї категорії належать: гноївка, птичий поміт, компост, торф, опилки, іл, деревна кора, фекалії тварин, солома, зелене добриво, а також різні побутові та господарські відходи.
Основний недолік органічних добрив полягає у їх високій вартості, яка, в свою чергу, пояснюється більш повільним і складним процесом виробництва такого матеріалу, порівняно з технологією виготовлення різних мінеральних сполук і хімічних сполук.
Ось чому на великих землях, де вирощується пшениця, використання органіки у більшості випадків є розкішшю, яка ставить виробничий процес на межі рентабельності. З іншого боку, на бідних і виснажених ґрунтах також неможливо отримати хороший врожай, тому внесення органіки стає об’єктивно необхідним.
Щоб не доводити поле до такого критичного стану, слід дотримуватися правил зміни вирощуваних культур і використовувати органічні добрива під час вирощування попередніх культур перед пшеницею.
Відео: Супер врожай з зерновими з використанням органічного добрива
Норми витрати органіки, залежно від типу ґрунту:
- для чорнозему — від 20 до 25 тонн на 1 га;
- для сірих оподзолених та дерново-підзолистих ґрунтів — від 30 до 35 тонн на 1 га.
Вологі або занадто висушені піщані ґрунти краще добривати не навозом, а шляхом посадки сидератів з одночасним внесенням мінеральних добрив фосфорно-калійної групи.
Співвідношення харчових елементів
Для нормального розвитку пшениці важливо не тільки, а можливо, і не стільки наявність у ґрунті всіх необхідних поживних речовин, скільки їх оптимальне співвідношення, оскільки при порушенні допустимих пропорцій деякі сполуки починають нейтралізувати дію інших, перетворюючись, таким чином, з добрив у токсини.
Згідно загальноприйнятих рекомендацій, ідеальне співвідношення азоту, фосфору та калію для пшениці складає 3:2:2. Однак, конкретні норми внесення основних макроелементів на пшеничні поля залежать від кліматичних умов та способу вирощування культури (озимої або ярової).
Взагалі, базові показники необхідної дози азоту, фосфору та калію, у розрахунку на кілограми на тонну зерна, виглядають так:
| Природна зона | Озимий спосіб, NPK | Яровий спосіб, NPK |
| Чорнозем | 25,6/9,2/15,7 | 31,3/10,3/19,0 |
| Полісся | 27,7/8,2/17,2 | 30,2/11,2/19,9 |
| Нечорнозем | 27,3/7,9/23,2 | 29,1/10,6/21,0 |
| Північний Кавказ | 28,9/9,0/20,8 | 30,8/12,07/25,34 |
| Урал | 28,05/7,97/24,3 | 29,9/10,7/22,0 |
Методика внесення добрив
Зазвичай, методика внесення добрив під пшеничну посадку передбачає три етапи підгодівлі:
- на етапі підготовки ґрунту до посадки - превосходна культивація або боронування (навесні або восени, залежно від способу вирощування);
- лінійним методом одночасно з посівом;
- протягом вегетаційного періоду (зазвичай, на етапі виходу в трубку або колосіння).
Перший з трьох зазначених етапів передбачає акцент на фосфорну та калійну складові підгодівлі. Саме наступна оборотка ґрунту та заглиблення у нього мінеральних добрив забезпечать максимальне засвоєння цих двох елементів.
Остання підгодівка необхідна для правильного формування колоса і, відповідно, забезпечення високої якості врожаю. У цей період зазвичай використовують комплексне мінеральне добриво (азотно-фосфорно-калійне), причому, якщо ґрунт суттєво вбогений, кількість препарату в розрахунку на гектар має становити від 30 до 35 кг.
Заходи безпеки
Багато мінеральних добрив є високотоксичними, тому при їх використанні важливо чітко дотримуватися стандартних правил техніки безпеки. Серед цих заходів відносяться такі заходи:
- Несповнолітніх дітей, а також осіб, які не пройшли комплексне медичне обстеження, курс навчання, стажування, не прослухали детальну інструкцію з питань охорони праці та не здали передбачений для відповідного виду робіт іспит, не допускають до роботи.
- Частота інструктажу при роботі з мінеральними добривами становить 1 раз на 3 місяці (стандартні норми для видів діяльності, пов'язаних з підвищеною небезпекою).
- Вид хімічного препарату, який використовується, повинен бути добре відомим співробітнику, перш за все, щодо токсичності речовини, її шкідливого впливу на організм та методів нейтралізації цього впливу.
- Заборонено розпилювати добрива на поля осіб, що перебувають у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп'яніння.
- Під час роботи з мінеральними добривами не можна приймати їжу або знімати індивідуальні засоби захисту.
- Використовуваний при внесенні препаратів інструмент повинен бути повністю справним.
- Під час роботи погрузчика під час сівби його слід розташовувати з боку вітру.
- Прочистка загрязнених труб, кранів, форсунок та іншого обладнання повинна проводитися виключно за допомогою спеціальних насосів, але ні в якому разі не ротом.
- Забороняється перевищувати норми внесення мінеральних речовин у ґрунт, а також не дотримуватися правил щодо глибини їх заделки.
- Рекомендується проводити добрива на поля вранці або вечері в безвітряну погоду.
Опис головних пшениць і методи боротьби з захворюванням 
Додати добриво карбамід до пшениці Високий врожай пшениці залежить від багатьох факторів. Не останню роль у цьому списку відіграє наявність поживних речовин у ґрунті і їх оптимальний баланс. Проте, для того щоб уникнути критичних помилок, фермер повинен не просто запам'ятовувати стандартні графіки та норми внесення добрив на поля, а глибоко розуміти, який вплив на ріст і розвиток рослини має той чи інший мінеральний елемент, як проявляється його дефіцит і перевищення, щоб, за потреби, вносити конкретні коригування в загальноприйняті дози та методики.
