Незважаючи на те, що люпін відомий з давніх часів і його як бобової культури вирощували ще інки, у садах ця рослина потрапила менше ста років тому. З того часу, як у 1937 році англійський селекціонер Джон Рассел представив на виставці Королівського садівничого товариства виведені ним декоративні гібриди люпіна багатолистого, цей квітка почав свій похід по квітниках усього світу. Ландшафтних дизайнерів приваблює величезне різноманіття відтінків люпіна і архітектурність його суцвіть, а садівників-любителів радує його невимогливість.
Існує понад дві сотні видів люпинів – трав'янисті і кущові, однорічні і багаторічні, кормові і лікарські. З декоративних цілей культивують люпін багатолистий.
Посадка люпіна
Садити люпін можна як сім'ями, так і вегетативним способом.
Сім'ями на рослини люпін садять в кінці лютого, розсаду висаджують на квітник у середині квітня, після формування двох-трьох листкових пластин.
У відкритий ґрунт сіянці висаджують навесні, після повного зникнення снігу, в квітні. У цьому випадку рослина зацвіте лише на наступний рік.
Можна садити люпін під зиму, в кінці жовтня. При такій посадці немає протипоказань, насіння проходить природну стратифікацію, і їх всхожість вища. При посадці під зиму цвітіння можна чекати вже цього літа.
При розмноженні вегетативним шляхом навесні у куща відділяється один з кореневих розвитків і висаджується як самостійна рослина. Якщо кущ старий і вже не утворює бруньок для розвитку, можна черенкувати бічні пагони, що утворюються в пазурах листя. Черенки висаджують у піщаний грунт, через місяць вони покриються корінням, і після цього нову рослину можна пересадити на постійне місце.
Догляд за люпіном
Незважаючи на те, що цвіт не вимогливий до ґрунту, краще він почувається на слабокислих або слабощелочних ґрунтах і глинастих ґрунтах. Люблять люпіни відкриті освітлені ділянки, у тіні їх цвітіння слабшає. Люпін – засухостійкий цвіток, але в перший рік життя йому потрібно забезпечити достатній полив, оскільки у цей час формується коренева система рослини. Корені люпінів мають стрижневу систему, їх довжина у деяких рослин може сягати 2 метри. Ґрунт навколо куща потрібно періодично розріджувати для доступу до коренів кисню. Починаючи з третього року життя рослину потрібно горбувати або навіть підсипати землею під кущем, оскільки його коренева шийка з часом розголається. З другого року для кращого цвітіння люпіни підживлюють один раз за сезон, у весняний період. Для них вибирають добрива, в склад яких не входить азот. Найчастіше використовують суперфосфат або хлорид кальцію. Коли кущ досягає віку 5-6 років, його цвітіння слабшає та навіть зовсім припиняється, а основна частина куща вмирає. Такі рослини викапують і видаляють з клумби.
Буто́ни люпінів може обожнювати тли, а також люпіну може загрожувати довгоносик та личинки кореневої мухи. Для позбавлення від шкідників кущі можна обрискувати будь-яким стандартним інсектицидом.
Хворобами найбільшою небезпекою для люпина є фузаріоз, сіра та коричнева гниль, а також ржавчина. Проте, за належного догляду рослина досить стійка до захворювань.
Якщо вчасно видаляти звідані суцвіття люпина, можна досягти його повторного цвітіння, і клумба буде прикрашеною протягом усього осені.
Після повного закінчення цвітіння, у жовтні, починають підготовку рослини до зими: обрізають усі листя та квітконоси, зарубують оголений кореневий вузол і покладають шар мульчі для захисту від промерзання.
Як бачите, за свою красу та декоративність люпін не потребуватиме від садівника якихось особливих зусиль.
