За інформацією Держстату України рисова крупа становить 52% від усього обсягу споживання круп на національному ринку.
На другому місці за обсягами споживання гречка, ця культура займає лише 21% від усього обсягу круп, а третє і четверті місця займають манка (7%) і вівсянка (6%) відповідно.
Причинами зниження рівня виробництва рису є негативна динаміка валового збору, низька врожайність, а також невелика кількість полів, які були б придатні для вирощування цієї культури. Все це прямо вказує на залежність українського ринку від імпортного рису.
Разом з цим, незважаючи на складну ситуацію, в цілому виробництво і зарубіжні закупівлі рису в Україні залишаються на рівні минулих років.
В Україні рис у значних обсягах стали вирощувати після 1917 року на примітивних рисових системах в розливах Південного Бугу, Дністра, Інгульця та Дніпра. У 1926 році корейці завезли японські високоврожайні сорти. Але, відсутність дренажної мережі і системи сівозміни призвели до того, що ґрунту на посівних площах виявилися засоленими, заболоченими і засміченими бур'янами. З-за цього відбулося різке скорочення – до 9-10 центнерів з гектара врожайності рису. До 1960 році в Україні перестали обробляти цю культуру.
Відновлення культивування рису почалося з 1961 року, з початком експлуатації Червонопрапорній, Північно-Кримської та Інгулецької зрошувальних систем.
