Порушення роботи ендокринної системи - ціна, яку змушене платити людство за блага цивілізації, адже саме щитоподібна залоза, що забезпечує гормональне регулювання роботи всіх внутрішніх органів, найболючіше реагує на погану екологію, постійні стреси та інші негативні чинники повсякденного життя сучасного суспільства. Патології щитоподібної залози потребують дорогого лікування і часом бувають по-справжньому небезпечні, тому потрібно намагатися їх не допускати, зокрема, шляхом включення в раціон потрібних продуктів. Про те, як можна допомогти ендокринній залозі ефективно виконувати свої функції за допомогою гречки, волоських горіхів і меду - нижче в огляді.
Користь і шкода меду, гречки та волоських горіхів
Ідею "оживити" щитоподібну залозу за допомогою шеститижневого курсу прийому взятих у рівній пропорції гречаної крупи, меду та горіхів висловив Геннадій Малахов у своїй книжці "Оздоровчі поради для жінок на кожен день", що вийшла друком 2015 року. Широким масам чарівний засіб у поєднанні з не менш чудодійним компресом із морської капусти став відомим завдяки одній із телепередач циклу "Малахов+" (до перейменування - "Доброго здоров'я!"). В ефірі Першого російського каналу програма вийшла 7 лютого 2018 року, і саме відтоді про комбінацію "мед, горіхи і гречка - лікування щитоподібної залози" можна прочитати і почути в безлічі джерел.
Сказане, проте, не означає, що комплекс перерахованих продуктів не несе в собі жодної користі й не може бути включений до раціону для загального зміцнення імунітету, поліпшення самопочуття і, зокрема, стабілізації роботи ендокринної системи. Йдеться лише про те, що до нього не можна ставитися як до дієвих ліків від патології, що вже має місце. Це тим паче важливо розуміти, що захворювання ендокринної системи можуть мати найрізноманітнішу природу, і далеко не завжди проблема усувається за рахунок правильного харчування.
Так, хвороби щитоподібної залози бувають функціональними або структурними. У першому випадку орган зовні виглядає нормально, але працює неправильно. Зазвичай ідеться про порушення балансу гормонів, що виробляються щитовидкою, насамперед тиреотропного, який, своєю чергою, відповідає за синтез ще двох важливих речовин - трийодтироніну і тироксину. Наприклад, хвороба, за якої тиреоїдні гормони виробляються в більшій кількості, ніж потрібно для нормальної роботи організму, називається гіпертиреозом, токсичним зобом або Базедовою хворобою, недостатнє їхнє вироблення - гіпотиреозом, а стан, який характеризується тим, що тиреоїдні гормони виробляються, але одразу ж гинуть, - деструктивним тиреотоксикозом.
Друга категорія патологій пов'язана з видимими змінами щитоподібної залози - орган збільшується в розмірах, у його тканинах з'являються порожнини, вузли, кісти та інші новоутворення, які часом мають злоякісну природу. Особливий різновид порушень роботи ендокринної системи проявляється в тому, що організм із незрозумілих причин починає виробляти антитіла до тканин щитоподібної залози, внаслідок чого орган поступово руйнується. Ця патологія іменується аутоімунний тиреодит.
І все ж потрібно визнати, що більшість функціональних розладів роботи щитовидки пов'язана з нестачею в організмі органічного йоду. Оскільки основним джерелом цього елемента є морепродукти, для жителів тих країн, де подібна їжа не є основним компонентом раціону, нормальним станом є йододефіцит.
Саме тому медики рекомендують у профілактичних цілях вживати якомога більше продуктів, що містять йод, а також інші компоненти, які "любить" щитоподібна залоза. Однак, якщо функціональні порушення проявляються в надмірному продукуванні ендокринних гормонів, кількість йоду в раціоні, навпаки, необхідно зменшити. До речі, саме надлишок йоду, як встановлено вченими, є основною причиною розвитку аутоімунного тиреодиту.
Таким чином, доводиться знову повторити основне правило: лікувати щитоподібну залозу шляхом особливого раціону харчування без прямого призначення лікаря не можна, але цей спосіб можна використовувати для профілактики, щоб знизити ймовірність потенційних порушень у роботі органу. Щоб зрозуміти, як можуть стимулювати ендокринну систему гречка, горіхи та мед, треба знати, які саме компоненти забезпечують цей процес і чи можна заповнити їхній дефіцит в організмі за рахунок перерахованих продуктів.
Для наочності базову інформацію зібрано у форму таблиці:
| Компонент, необхідний для правильної роботи ендокринної системи | Основні функції | Продукти, які є найкращим постачальником речовини в організм |
| Йод | Входить до складу тироксину (4 атоми) і трийодтироніну (2 атоми). Самостійно організмом не синтезується | Йодована сіль, морська капуста, жирна риба, м'ясо, молоко, яйця |
| Селен | Бере участь в утворенні гормонів і виробляє ферменти, що активізують ці гормони | Морепродукти, печінка, пророщене зерно, броколі, бразильський горіх |
| Кобальт | Регулює обмінні процеси, підвищує активність йодпероксидази | Риба та морепродукти |
| Марганець | Забезпечує нейрогормональну регуляцію | Горіхи, крупи та злаки, висівки |
| Мідь | Бере участь у виробленні тироксину | Печінка, устриці, горіхи |
| Вітамін А | Виступає як посередник у регулюванні гормонального балансу | Морква, шпинат |
| Вітаміни групи В | Беруть активну участь у ферментативних реакціях | М'ясо, морепродукти, яйця, молоко |
| Вітамін Е | Забезпечує засвоєння йоду і селену, стимулює вироблення тиреотропного гормону | Сухофрукти, горіхи, рослинні олії, печінка тріски |
| Вітамін D | Знижує ймовірність розвитку аутоімунного тиреодиту | Риб'ячий жир, гриби, печінка тріски |
З наведеної таблиці добре видно, що комбінацію "гречка, мед, волоські горіхи" об'єктивно не можна назвати найбільш вдалим поєднанням для щитоподібної залози. У всякому разі, всі ці продукти значно програють за більшістю найважливіших для ендокринної системи компонентів рибі та іншим дарам моря.
| Найменування компонента | Вміст у "ліках від Малахова" |
| Йод | Гречка (3,3 мкг), горіх (3,1 мкг), мед (2 мкг) |
| Селен | Гречка (5,7 мкг), горіх (4,9 мкг) |
| Кобальт | Гречка (3,1 мкг), горіх (7,3 мкг), мед (0,3 мкг) |
| Марганець | Гречка (1,56 мг), горіх (1,9 мг), мед (0,03 мг) |
| Мідь | Гречка (640 мкг), горіх (527 мкг), мед (60 мкг) |
| Вітамін А | Гречка (2 мкг), горіх (8 мкг) |
| Вітаміни групи В | Гречка (В1, В2, В3, В9), горіх (В1, В2, В3, В4, В5, В6, В9), мед (В1, В2, В3, В5, В6, В9) |
| Вітамін Е | Гречка (0,8 мг), горіх (2,6 мг) |
| Вітамін D | - |
Протипоказання
Із трьох продуктів, присутніх у рекомендованому Г. Малаховим засобі для лікування щитоподібної залози, найбезпечнішим є гречка. У цієї крупи практично відсутні протипоказання, хоча, як не дивно, алергія може виникати навіть на неї. З обережністю варто підходити до вживання гречки людям із підвищеним згортанням крові, оскільки в насінні гречки присутня велика кількість рослинних поліфенолів, здатних посилити цей небезпечний стан.
Крім того, оскільки "цілющий" рецепт передбачає вживання крупи не у відвареному, а в сирому вигляді, такий компонент зілля, який є незвичним для організму, може спричинити розлади роботи кишківника - як у вигляді закрепу, так і у вигляді діареї (останній варіант вірогідніший за умови вживання пророщених зерен). А ось глютену в гречаній крупі немає, тому непереносимість цього білка не є протипоказанням для її вживання.
Горіхи та мед - продукти високоалергенні. Це означає, що лікувати щитоподібну залозу за допомогою рецепта Малахова не можуть усі, хто має індивідуальну непереносимість до будь-якого із зазначених компонентів зілля.
- Крім того, протипоказані горіхи й мед за таких станів, як:
- цукровий діабет;
- схильність до надмірної ваги;
- патології шлунково-кишкового тракту, особливо в стадії загострення;
- хронічні захворювання по лінії серцево-судинної системи;
- ревматизм;
- хвороби легенів;
- шкірні захворювання нез'ясованої природи;
- проблеми з нирками або жовчним міхуром, зокрема жовчнокам'яна та сечокам'яна хвороби, холецистит тощо.
- Щодо загальних застережень до використання рецепта, до їхнього переліку слід включити:
- наявність будь-яких недіагностованих проблем з ендокринною системою;
- вагітність (через відсутність достовірної інформації про можливі наслідки);
- дитячий вік (з тих самих причин).
Рецепт приготування
Класичний рецепт "від Малахова" передбачає використання сирої гречаної крупи, очищених волоських горіхів і рідкого меду в однаковому співвідношенні.
Готувати зілля потрібно так:
- Крупу змолоти в кавомолці.
- Ядра пропустити через м'ясорубку.
- У чистому емальованому або скляному посуді змішати обидва інгредієнти, додати мед, знову добре вимішати до утворення однорідної маси, схожої на кашу.
- Перекласти суміш у скляну банку, накрити кришкою. Зберігати в холодильнику.
Щоб продукт не зіпсувався, готувати його потрібно в розумних кількостях. На початковий курс рекомендується взяти по одній склянці кожного з трьох інгредієнтів.
Існує кілька варіацій рецепта, зокрема, в деяких джерелах можна знайти рекомендацію використовувати меншу кількість меду, оскільки цей інгредієнт за всієї своєї корисності є вкрай алергонебезпечним і, крім того, містить дуже високу кількість цукру. При цьому мед не входить до списку продуктів із науково доведеною ефективністю для поліпшення роботи щитоподібної залози (як добре видно з наведеної вище таблиці, саме в меді міститься найменше принципово важливих для функціонування органу вітамінів і мінералів).
З іншого боку, зменшення частки меду доречно компенсувати сухофруктами, які є дуже корисними не тільки для ендокринної, а й також для серцево-судинної та травної систем. Зокрема, в цій якості можна використовувати подрібнені родзинки, курагу, чорнослив, урюк, інжир, фініки та будь-яку іншу сушку.
Виявляється, пробудження зародка супроводжується серйозними хімічними перетвореннями всередині насінини: поживні речовини, потрібні для росту й розвитку майбутньої рослини, набувають форми, максимально зручної для легкого засвоєння, а ті компоненти, що відповідали за "консервацію" цих нутрієнтів і, відповідно, несуть не стільки користь, скільки шкоду для організму, - навпаки, руйнуються й нейтралізуються.
Цей процес займає не більше доби:
- Спочатку ядрицю просто заливають водою і ретельно прибирають усі зернятка та сторонні домішки, які піднімаються на поверхню.
- Через 3-4 години воду потрібно злити і добре промити крупу, щоб позбутися слизу, що утворився.
- Потім, уже не заливаючи свіжою водою, залишити гречку за кімнатної температури ще на 20 годин.
- Після закінчення цього часу у кожного зернятка має з'явитися крихітний "носик" - зачаток майбутнього корінця. Це і є завершений етап пророщування.
Що стосується волоських горіхів, їх можна замінити фундуком або мигдалем, у цих ядрах також міститься велика кількість йоду. Кедрові горішки і кеш'ю - непогана альтернатива, тим паче, що в останніх вміст йоду втричі вищий, ніж у волоському горісі.
Спосіб застосування та пропорції
Геннадій Малахов радить приймати приготований засіб по 1 ст. л. тричі на день перед їдою протягом півтора місяця. При цьому один раз на тиждень слід влаштовувати розвантажувальний день, протягом якого нічого, крім гречано-медово-горіхової суміші, їсти не можна, а її саму можна вживати в будь-яких кількостях. З напоїв у цей день допустимі тільки чай і чиста вода.
Після закінчення курсу виконується місячна перерва, після чого процедура повторюється знову. Загалом, таким чином, процес лікування триває 4 місяці й призводить до помітного поліпшення стану - щитоподібна залоза зменшується до нормальних розмірів, на шиї спадає припухлість, загальне самопочуття стабілізується, імунітет зміцнюється.
Патології щитоподібної залози - проблема надто серйозна, щоб легковажно намагатися вирішити її шляхом корекції раціону. Мед, горіхи і гречана каша містять у своєму складі безліч корисних речовин і тому, за відсутності індивідуальної непереносимості, можуть у тому чи іншому вигляді включатися в раціон для загального зміцнення організму, поліпшення роботи його органів і систем. Але розглядати ці продукти як панацею, за допомогою якої можна вилікувати конкретне захворювання, однозначно не варто.
