Ячмінь

Додати в обране

Facebook Telegram

Ячмінь відноситься до тих культур, які у багатьох постійно на слуху, але при найближчому розгляді виявляється, що мало хто знає область його застосування. Для того, щоб докладніше ознайомитися з його властивостями і характеристиками, слід у першу чергу дізнатися, що таке насправді наявні насіння цього рослини, а також як вони вирощуються і піддаються обробці у виробництві. Це і багато іншого розглянуто в даній статті.

_Вміст:_

### Що таке ячмінь

**Ячмінь відноситься до однорічних трав'янистих рослин родини злакових.** Завдяки своїм характеристикам, він представляє собою не лише цінний кормовий, що використовується у свинарстві та птахівництві, але й харчову культуру. Ячмінь славиться своїм унікальним складом та вмістом значної кількості корисних речовин. Його зерна мають загальнозміцнювальний, очищувальний, обгортальний, протизапальний і спазмолітичний ефекти, а також значно прискорюють метаболізм і поліпшують стан шкірного покриву.

- Помимо цього, дана культура має наступні переваги: - високу продуктивність; - стійкість до посухи; - швидкозрілість; - низьку вимогливість до складу ґрунту; - гарну витривалість до різних погодних умов.


### Історія походження та окультурення

Ячмінь є однією з найдавніших культур, і тому має багату історію. Подібно до пшениці, його окультурення відбулося в епоху неолітичної революції на території Близького Сходу більше як 10 тис. років тому. Також ячмінь був широко поширений в Палестині 17 тис. років тому. Сіянням ячменя займалися не лише давні євреї, а й сусідні з ними народи. **Самими давніми зразками є знайдені зерна ячменя на території нинішньої Сирії.** За підрахунками, вони належать докерамічному періоду. Цю культуру неодноразово виявляли і в гробницях єгипетських фараонів, а також у підводних спорудах, які були побудовані в період кам'яного та бронзового віків.

Приблизно на початку III століття до н.е. ця культура була імпортована з Малої Азії ​​на територію Європи, а вже у середньовіччі ячмінь був поширений всюди. А от у США ця рослина з'явилася порівняно недавно (приблизно у XVI ст.) і потрапила завдяки мігрантам з Європи. В Росію культура була імпортована з азіатських країн, через Сибір або Кавказ, і практично відразу зайняла лідируюче місце як основний продукт харчування, особливо в тих регіонах, де вирощування інших видів зерна було проблематичним або взагалі неможливим.

Ботанічний опис

Ячмінь має волохату кореневу систему, основна частина якої розташовується в шарі обробленого ґрунту (після осінньої вспашки), а окремі фрагменти можуть досягати глибини до 1 м. Стебло представляє собою порожнисту соломину, висота якої може варіюватися від 30 до 135 см. Листя ширші, у порівнянні з іншими злаками, довгасті, на кінцях яких розташовані серпоподібні вушка. Суцвіття представлені колосками. Плодами ячменю є зернятка, які зазвичай називають зерном. Вони можуть бути оболонковими або оголеними, жовтими, сірими або коричневими відтінками.

Усього існує 3 основних види цієї культури:

• культурний — росте на всіх континентах;
• ефіопський — зустрічається в Північно-Східній Африці;
• низькорослий — Східна Азія.

Усі 3 представлені види можуть бути об'єднані в один — сівозміна.

Характеристики рослини

Сівозмінний ячмінь може бути поділений на 2 основні форми: яровий і озимий. Додатково він має декілька підвидів: багаторядний (звичайний), дворядний і проміжний. Однак кращими характеристиками володіють саме звичайний ячмінь і дворядний, тому їх частіше можна зустріти в різних регіонах. Вегетаційний період може трохи відрізнятися залежно від сорту, кліматичних та погодних умов конкретного регіону, але у середньому становить 55–110 днів. При цьому ячмінь є самозапильником з закритим цвітінням.

Перші всходи ярого ячменю можуть з'явитися уже при температурі +5...+6°С і відрізняються високою морозостійкістю. Однак для подальшого зростання і розвитку буде потрібен температурний режим +15...+22°С. Що стосується ярого ячменю, то він не так стійкий до заморозків, але має високу здатність переносити спеку та посушливість. Оптимальним ґрунтом для ячменю є глинисті родючі ґрунти з нейтральним рН.

Рівень врожайності може трохи варіюватися від середнього показника в 20–30 ц/га до найвищого в 50–60 ц/га.

Сорти ячменю

На сьогодні існує безліч сортів ячменю, що мають високі показники якості.

До основних видів ярого ячменю, характеристики яких дозволяють вирощування в різних регіонах, відносять:

1. Виконт - кормовий підвид, який зазвичай використовується у виробництві комбікорму та різних сумішей для сільськогосподарських тварин. Додатково зерно цього сорту підходить для використання у пивоварінні. Строк дозрівання варіюється в межах 73-127 днів (залежно від погодних та кліматичних умов). Вага одного зерна може складати від 0,042 до 0,054 г, а вміст білка в ньому - від 11 до 13%. Показники врожайності високі - близько 70 ц/га.
2. Вакула - відрізняється високою стійкістю до змін клімату. Вага одного зерна може варіюватися від 0,046 до 0,051 г, проте за високої вологості (часті дощі або велика кількість поливів), маса може збільшуватися до 0,062 г. Показники рівня білка та солодкавості низькі. Врожайність складає від 50 до 90 ц/га, проте вона може суттєво знизитися при великій густоті посівів.
3. Геліос - сорт, що дає багатий та якісний урожай, який, проте, залежить від кількості та обсягу поливів. Вегетація зазвичай триває близько 90 днів, а маса отриманого зерна складає від 0,048 до 0,050 г. При цьому рівень врожайності може досягати 90 ц/га.
4. Дункан - сорт, отриманий селекціонерами з Канади. Стебло цього сорту ячменю відрізняється розлогою та силою, а також високою стійкістю до протечі та зупинки. Середній показник маси зерна складає 0,049 г, а врожайність - 80 ц/га. Проте вона може суттєво знизитися при густоті посівів.
5. Приазовський 9 - відноситься до найкращих сортів ярого ячменю. Відрізняється високою посухостійкістю, а також імунітетом до таких поширених захворювань, як мучниста роса та ржавчина. Також рідко спостерігаються напади шкідників. Період вегетації недовгий - не більше 82 днів. Показники врожайності невеликі - близько 60 ц/га, проте вони малим повертаються високою якістю отриманого зерна, маса якого варіюється в межах 0,045-0,055 г.

[id:177039]

Серед озимих сортів ячменю найбільш поширеними вважаються:

1. Достойний — вегетаційний період триває від 266 до 273 днів. Сорт має середні показники врожайності — близько 60 ц/га, у окремих випадках — до 90 ц/га. Володіє невисокою морозостійкістю, але добре витримує посуху, не схильний до обсипання. Вага одного зерна становить 0,045 г. Вміст білка — 12%, крохмалу — до 60%.
2. Селена Стар — маючи середню морозостійкість, цей сорт практично не піддається коричневому ржавчиню, а також відрізняється високою стійкістю до полегання і обсипання. Стебла можуть досягати 1 м у довжину. Період вегетації варіюється від 277 до 284 днів. Маса одного зерна — від 0,045 до 0,047 г, рівень врожайності — не більше 78 ц/га. Вміст білка складає 10,9–11,9%.
3. Борисфен — період дозрівання складає в середньому від 280 до 288 днів. Маса одного зерна — близько 0,043 г, а рівень вмісту білка в ньому — 11–12%. Сорт відзначається високою стійкістю до полегання і обсипання, також добре переносить посушливість. Рівень врожайності, залежно від правильно проведених агротехнічних заходів, може варіюватися від 60 до 88 ц/га.
4. Труженик — відзначається середніми показниками врожайності, які не перевищують 60 ц/га. Маса одного зерна становить 0,042–0,043 г, рівень вмісту крохмалу в ньому — 59%. Вегетаційний період — від 279 до 288 днів.

[id:177047]

Також існують окремі сорти ячменю, що використовуються для пивоваріння.

Серед них особливою популярністю користуються:

1. Авалон — урожайність сорту може змінюватися від 30 до 70 ц/га, залежно від регіону вирощування. Вага одного зерна становить 0,042–0,051 г. Термін дозрівання — 67–83 дні. Має помірну стійкість до фомозу, а також вразливість до гельмінтозу. Також стійкий до присипання та засухи.
2. Гладіс — відрізняється підвищеним рівнем врожайності, який становить близько 90 ц/га, незалежно від регіону вирощування. Середня маса одного зерна — 0,047 г. Проявляє високу стійкість до більшості хвороб, зокрема фомозу, коричневої ржавчини та інших.
3. Філадельфія — середньопізній сорт з вегетаційним періодом близько 90 днів. Середня маса зерна становить 0,043 г. Рівень врожайності варіюється від 62 до 102 ц/га. Має високу стійкість до присипання і характеризується рівномірним дозріванням, а також продуктивністю кущистості.

Вирощування та виробництво

Незважаючи на те, що ячмінь відноситься до злакових культур з високою пристосованістю, все ж є декілька основних вимог до технології його вирощування:

1. Зрошення — незважаючи на високу посухостійкість, ячмінь потребує багато вологи під час виходу зерен у трубку та на початку колосіння. Відсутність вологи в цей період негативно впливає на пилок рослини та може суттєво збільшити кількість безплідних квітів і зменшити продуктивність.
2. Кількість світла — ця зернова культура є рослиною довгого дня. Зазвичай період дозрівання складає від 60 до 110 днів, проте відсутність природного освітлення суттєво затягує початок колосіння.
3. Ґрунт — ячмінь досить вимогливий до складу ґрунту і практично не росте на ґрунті з високою кислотністю, а також на легкому піщаному ґрунті. Оптимальною умовою для росту є рівень кислотності в межах 6,8–7,5 рН.
4. Добрива — вирощування цієї культури передбачає обов'язкове внесення усіх необхідних для росту та розвитку ячменю мікроелементів. Особливо це стосується перших етапів росту, оскільки подальша компенсація стає неможливою. Оскільки рослина погано переносить органіку, оптимальним вибором стануть мінеральні добрива: фосфорно-калійні (у осінній період, перед вспашкою) та азотні — до початку попередньосівбудовної культивації. Крім того, у ґрунт часто вносять фосфорні добрива, які позитивно впливають на розвиток кореневої системи рослини та формування колоса.
5. Підготовка ґрунту — в залежності від сезону, вирощування ячменю може вимагати: два прийоми обробки ґрунту (розпушування стерні, тобто обробка за допомогою спеціального обладнання на невелику глибину, та вспашка) восени, затримку снігу взимку та боронування зяби, що допомагає зберегти вологу в ґрунті з настанням весни.
6. Посів — використовують великі, не менше 0,040 г вагою, насіння, які попередньо (за кілька місяців) обприскують хімічними препаратами для уникнення передачі різних грибкових захворювань.

Після посіву ячмень також потребує догляду, який складається з:

• пізнього підживлення при виваливанні, що складається з мочевини (20-25 кг/га);
• застосування ретардантів, які запобігають полегшенню суцвіть;
• боротьби з бур'янами за допомогою обробки гербіцидами;
• боротьби з хворобами за допомогою обробки фунгіцидними препаратами;
• боротьби з шкідниками, застосовуючи інсектициди.

У промисловому масштабі збирання ячменю відбувається прямим комбайнуванням при рівні вологості зерна 14-16%, що дозволяє уникнути травмування під час обмолоту. При цьому терміни збирання досить стислі - після досягнення повної дозрілості якість урожаю залишається на одному рівні приблизно 5-6 днів, після чого стрімко починає падати. У процесі стояння в залежності від погодних умов кожен день падає не лише якість, але й кількість врожаю (що становить близько 1% щодня).

Хімічний склад зерна

Невикриті зерна ячменю включають в себе досить широкий спектр різноманітних вітамінів та мікро-, макроелементів, необхідних для здоров'я людини. Так, у 100 г ячменю міститься 288 кКал, з них 10,3 г - білки, 2,4 г - жири, 56,4 г - вуглеводи. Додатково у складі присутня зола (2,4 г) та клітковина (14,5 г).

Крім того, ячмінь містить:

- вітаміни групи В (В1 — 0,33 мг, В2 — 0,13 мг, В4 — 110 мг, В5 — 0,7 мг, В6 — 0,47 мг, В9 — 40 мкг), а також вітамін C — 3,8 мг, E — 1,7 мг, Н — 11 мкг, РР — 6,5 мг; - макроелементи: K (калій) — 453 мг, Ca (кальцій) — 93 мг, Si (кремній) — 600 мг, Mg (магній) — 150 мг, Na (натрій) — 32 мг, S (сірка) — 88 мг, Ph (фосфор) — 353 мг, Cl (хлор) — 125 мг; - мікроелементи: Al (алюміній) — 520 мкг, B (бор) — 290 мкг, V (ванадій) — 172 мкг, Fe (залізо) — 7,4 мкг, I (йод) — 8,9 мкг, Co (кобальт) — 7,9 мкг, Mn (марганець) — 1,48 мкг, Cu (мідь) — 470 мкг, Mo (молібден) — 13,8 мкг, Ni (никель) — 26,1 мкг, Sn (олово) — 72,2 мкг, Se (селен) — 22,1 мкг, Ti (титан) — 141,7 мкг, F (фтор) —- 106 мкг, Cr (хром) — 10, 6 мкг, Zn (цинк) — 2,71 мкг, Zr (цирконій) — 38,7 мкг.

Корисні властивості

- Кишковик — завдяки високому вмісту клітковини, зерна ячменю очищають організм від токсинів і беруть участь у процесах утворення олійної кислоти, яка стимулює роботу кліток стінок кишечника; - Кісткова тканина — фосфор, кальцій і мідь у складі ячменю не лише зміцнюють кістки, запобігаючи розвиток остеопорозу, але і значно покращують стан зубів; - Імунна система — високий вміст вітаміну C значно зменшує ймовірність захворювань на простуду та грип. А мідь і залізо запобігають анемії та помітно підвищують рівень гемоглобіну в крові; - Шкірний покрив — селен, який міститься в достатній кількості у ячмені, є основним елементом для підтримки або відновлення еластичності шкіри. Додатково він позитивно впливає на роботу серця та підшлункової залози. Його недостатність часто є причиною розвитку раку кишечника, печінки та молочних залоз; - Судини — завдяки вітамінному комплексу вітамінів В і високому вмісту волокон, ячмень значно знижує рівень холестерину в крові, запобігаючи розвиток атеросклерозу.

[id:177076]

Застосування ячменю

Через те, що ячмінь є сховищем вітамінів, а також необхідних організму макро- та мікроелементів, його зерна дуже часто використовують у різних галузях. Так, крім кулінарії та народної медицини, цей продукт можна поширено зустріти в косметології, де він виступає основним засобом у процедурах омолодження шкіри та відновлення волосся. Крім цього, зерна використовують при шкірних запаленнях.

У кулінарії

У широкому списку різних зернових культур, які постійно вживаються у їжу, ячмінь користується неширокою популярністю. Звичайно, крупу використовують як гарнір до основного м'ясного страви. Щоб надати більше насиченості смаку каші, у неї додають додаткові інгредієнти, які можуть бути різні овочі, гриби, а також використовують спеції та зелень. Також цей продукт часто кладуть у перші страви, надаючи їм насиченість. Мало кому відомо, що цю крупу у подрібненому вигляді можна додавати до випічки, використовувати як зв'язувальний елемент для начинки, а також робити різні напої.

[id:177079]

Лікувальні властивості та використання у народній медицині

Зазвичай ячмінь у народній медицині застосовується для лікування захворювань ШКТ, органів дихання, шкіри, а також кровоносної системи.

Серед найпоширеніших рецептів виділяються:

1. Відвар — призначається при будь-яких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, включаючи кольит, гастрит або виразку. Для приготування візьміть 100 г зерен, заліть 1 л води і настоюйте протягом 6–7 годин. Після цього крупу додатково прокип'ятіть протягом 15 хвилин, після чого отриманий відвар залиште настоятися та процідіть. Приймайте отриманий лікарський засіб 3 рази на день за 50 г до їжі.
2. Настій при діатезі — для приготування візьміть 400 г крупи і 25 г дубової кори, подрібніть у кавомолці та прокип'ятіть в 8 л води протягом 5–10 хвилин. Після цього відвар залиште настоятися, а потім додайте його у ванну.
3. Для лікування діареї — 10 г ячменю залівають 150 г води і настоюють протягом 4–5 годин. Після цього варять на слабкому вогні протягом 15 хвилин, а потім проціджують. Методика прийому — 5 ст. л. в день.

Відео: відвар з ячменю

Протипоказання

Ще однією перевагою цієї зернової культури є практично повне відсутність протипоказань. Ці зерна можуть вплинути негативно на організм лише у разі індивідуальної непереносимості продукту або наявності алергії на глютен. Також з великою обережністю до ячменю слід ставитися людям з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. У цілому, він підходить у харчуванні всім, хто здоровий і веде активний спосіб життя.

Незважаючи на свою невелику популярність, ячмінь відноситься до однієї з найкорисніших зернових культур. Його систематичне вживання в їжу допоможе не лише запобігти і позбутися багатьох проблем зі здоров'ям, а й значно поліпшити свій зовнішній вигляд.