Технологія вирощування озимого ячменю

Додати в обране

Facebook Telegram

14 лайків

Oзимий ячмiнь вирощують як круп'яну і зернову культуру. Він використовується в пивоварінній промисловості, оскільки містить мало (10%) білка у своєму складі. Що потрібно знати про цю культуру, щоб вирощування злаку приносило гарний врожай - подальше в статті.

Біологічні особливості озимого ячменю

Озимий ячмінь є однорічним рослиною. Коренева система - бобовидна, стебло - порожнисте соломинка (до 50 см), по довжині поділене п'ятьма міжвузлями. Листкові пластинки - ланцетовидні, довжиною до 30 см і шириною близько 3 см, мають паралельні жилки. Листя огортають стебло і ростуть як з підземних, так і наземних вузлів.

Розмір листа і їхня кількість залежить від сорту рослини і умов росту. Оскільки цей орган відіграє важливу роль у процесі фотосинтезу, то від кількості і стану листкових пластинок безпосередньо залежить врожайність. Рослина цвіте в червні-липні. Столик - чотири- або шестикутний з оскою довжиною 10 см. Для ячменю характерне самозапилення, але можливе і перехресне запилення. Плід - зернятко. Семена дозрівають в липні-серпні.

Вимоги до умов росту

Озимий ячмінь - найчутливіша до температурного режиму злакова культура серед всіх озимих. Для цієї культури тривалі періоди з морозами нижче -15°С та безсніжні зими є знищувальними. З приходом весни рослина одразу входить у ріст, тому різкі коливання температури в цей період для нього небезпечні. Сходи з'являються після танення снігу, з першими теплими сонячними променями. Оптимальна температура для росту - +6...+8°С.

Рослина віддає перевагу родючим ґрунтам з рН 6-7,5 одиниць. Вона добре росте на суглинистих-глинистих, каштанових та підзолистих ґрунтах. Не рекомендується садити на піщаних, супісчаних, глинистих і суглинистих ґрунтах.

Для вирощування 1 тонни озимого ячменю потрібно внести, кг:

• азот - 35 кг,
• фосфор - 12 кг,
• калію - 22 кг.

Фосфорно-калійні добрива внесені під час посіву. Це сприяє закалянню та поліпшенню зимостійкості. Підживлення азотними добривами на початку весни підвищує врожайність.

Потреба ячменю в волозі найнижча порівняно з усіма іншими зерновими культурами. Для формування 1 кг зерна ячменю необхідно 0,31-0,52 т води. Цей культура добре "усвоює" зимові опади, хоча їхня обильність може негативно впливати на ріст.

Важливим фактором, який впливає на врожайність, є вологозабезпечення в період від колосіння до дозрівання зерен.

Посівна оборотність

Слід зазначити, що врожайність культури в більшій мірі залежить від передшестенника в посівній обороті, ніж від застосовуваної системи добрив. Ячмінь дає урожайність на 21% більше після гороху, чечевиці, клеверу, люцерни, ранніх сортів сої, ніж після ячменю. Бобові культури сприяють накопиченню в ґрунті біологічного азоту в кількості 60-180 кг/га, що дозволяє зменшити витрати на добрива.

На Північному Кавказі озимий ячмень частіше сіють після силосної кукурудзи, соняшнику, картоплі та овочевих культур.

Найкращі сорти

Серед найкращих сучасних сортів варто виділити:

1. КСВ Меридіан - представник шестирядного озимого ячменю з високою врожайністю і рівномірним дозріванням зерна та соломи. Висота культури - 99 см. Сорт має високу стійкість до рамольозу і вірусу жовтої мозаїки. Нормально розвивається навіть при пізніх строках посіву. Має високу зимостійкість. Норми висіву - 300-450 шт./м². Залежно від строків глибина посіву становить 3-4 см.
2. КСВ Тенор - сорт шестирядного озимого ячменю з високим потенціалом врожайності і можливістю вирощування на бідних ґрунтах. Висота рослини - 90 см. Має високу стійкість до мучниці, ринхоспоріозу і вірусу жовтої мозаїки. Витривале до плавлення і пристосоване до пізнього сівби. Зимостійкість - середня-висока.
3. Винтмальт - дворядовий озимий ячмінь з високою врожайністю. Висота - 75 см. Сорт стійкий до ринхоспоріозу, сітчастої плямистості і вірусу жовтої мозаїки. Врожайність культури на рівні з шестирядовим ячменем. Добре кущиться на пізніх сходах восени і ранньою весною. Зимостійкість - середня. Використовується в пивоварінні.
4. Луран - сорт шестирядного озимого ячменю чеської селекції. Рослина висотою 75 см. Відноситься до середньопізніх сортів, має високу кущистість і весняні регенераційні здатності. Обробка фунгіцидом для зміцнення стебла є обов'язковою. Рослина має підвищену стійкість до хвороб і характеризується високою врожайністю і великим зерном. Стійкість до плавлення - вище середньої, добре переносить посуху. Врожайність, в середньому, 95 ц/га.
5. Дев'ятий Вал - шестирядовий озимий ячмінь, який за типом розвитку відноситься до дворучки. Висота рослини - 120 см, висока морозостійкість і сухостійкість. Врожайність - до 10,5 т/га. Стійкість до плавлення - висока. Має підвищений імунітет до мучниці і смугастого гельмінтоспорозу. Листкові пластинки не опущені, мають зелений колір і восковий нальот. Зерно велике. Обробка насіння та добриво грунту є обов'язковими в процесі культивування.

Коли найкраще сіяти озимий ячмінь

Якщо посіяти озимий ячмінь раніше строків, то він виросте завеликим і умре зимою. Така ж ситуація може виникнути при теплій осені. Якщо через високі температури культура досягне фази виходу в пагони до зими, то зимостійкість рослин значно знижується.

Ранні сівби частіше хворіють і заражаються шкідниками. Затримка у сівбі також негативно впливає на врожайність. Рослина слабо розвивається, оскільки фази росту не збігаються з необхідними температурними показниками навколишнього середовища. Оптимальні строки посіву озимого ячменю залежать від кліматичної зони і співпадають з закінченням посівного періоду озимої пшениці.

Залежно від регіонів слід виділити наступні строки посіву озимого ячменю:

• Екстремальний північ (північніше 60° північної широти) — 15–30 серпня;
• Нечорноземна зона — 1–20 вересня;
• Лісостепова частина Центрально-Чорноземної області та Південно-Схід — 1–10 вересня;
• Південна степова зона. Нижнє Поволжя — 15 вересня – 1 жовтня;
• Передгірні райони Північного Кавказу — 1–20 жовтня.

Підготовка ґрунту для посіву

Восени проводять обробку ґрунту в залежності від його вологості та початкового стану:

• у регіонах з достатньою зволоженістю — обприскування стерні дисками на глибину до 12 см;
• у засушливих областях — поверхнева обробка на глибину до 6 см;
• у дуже засушливих регіонах рекомендується шпеливання.

При невеликій кількості стерні її обприскування здійснюють легкими боронами на глибину до 8 см. Після гороху на зерно та кукурудзи на силосе поверхневу обробку під озимі культури слід чергувати з оранкою — одноразово, раз у 2-3 роки. Це допоможе в боротьбі з бур'янами та підвищить врожайність.

Після обмолоту стерні проводять внесення добрив у грунт, мінеральних та органічних. Глибина вспашки під озимі складає 20–27 см. Одночасно з підгортанням проводять боронування. На важких ґрунтах, за потреби, проводять дискове боронування та культивацію на глибину заглиблення насіння.

Після однорічних культур з малопоганою ґрунтовою забрудненістю, може бути проведено дискову обробку, після чого здійснюється культивація з боронуванням. Після обробки поля слід проводити посів насіння.

Вибір та підготовка насіння

Для посіву необхідний якісний матеріал, придбаний у сертифікованого виробника. При виборі сорту необхідно орієнтуватися на зону культивації (степ, лісостеп, поліські території та ін.), кліматичні умови в регіоні вирощування та подальше застосування зібраного урожаю.

Слід звернути увагу також на такі сорти, як Геліос, Сталкер, Вартуваний, Вакула. Для пивоваріння підійдуть насіння Жозефіна, Кангу. Правильний вибір посівного матеріалу — пів успіху у досягненні хорошого врожаю.

На насіння для посіву слід підготувати. Для цього відбирають матеріал першого або другого класу. Потім зерна необхідно засіяти, тобто мінімізувати ризик прояву хвороб і їх збудників, які поширюються з насіннями. Для цього використовують: "Вітавакс" за розрахунком 3 л/т, "Кінто Дуо" - 3,5 л/т та ін. Одночасно можна застосувати регулятори росту та мікроелементи, які стимулюють розвиток та підвищують врожайність. Процес проводять за допомогою спеціальних машин за 2-4 тижні до посіву.

Останнім часом велику популярність здобули сорти трансгенного ячменю-двурички. Їх частіше використовують як запасні культури для озимого ячменю.

• Вищезазначені насіння мають ряд переваг:
• Зерна можна сіяти як пізньої осінні, так і ранньої весни - з встановленням плюсових температур.
• Сходи добре переносять перепади температур.
• Ці сорти мають високий врожайність у порівнянні з "класичними" сортами озимого ячменю.
• Насіння підходять як для звичайного посіву, так і для пересіву.
• Рослини мають хорошу зимостійкість, посухостійкість і стійкість до хвороб.

Способи посіву

Глибина заделки насіння озимого ячменю залежить від виду ґрунту і кліматичних умов. Зернам для проростання необхідні тепло, волога і кисень. Вологий ґрунт є важливим фактором, оскільки насіння ячменю покриті плівкою, і для їх проростання потрібно багато вологи.

Чим глибше поміщують садивний матеріал, тим більша потреба в воді, проте, при цьому, зменшується доступ до кисню. Тому часовий інтервал "від посіву до всходів" може затягнутися. Це призводить до зменшення врожайності. Тому перед посівом необхідно врахувати всі фактори і визначити оптимальну глибину заділу насіння.

У вологих ґрунтах глибина посіву - до 3 см, на важких глинистих і глинистих грунтах - 3-4 см, на піщаних - до 8 см.

Озимий ячмінь можна посіяти:

1. Повнорядним проміжковим способом з міжряддями 15 см. Це найпоширеніший метод, при якому насіння розміщуються рівномірно, що є його основною перевагою.
2. Перехресним - з міжряддями 15 см.
3. Вузькорядним - з міжряддями 7-8 см.

Норми посіву на 1 га

Для того, щоб отримати хороший врожай, слід правильно підібрати норму посіву насіння, враховуючи характеристики ґрунту та посівного матеріалу. Густі насадження призводять до полегшання рослин, зменшення зернистості колоса і захворювань. Для озимого ячменю, в середньому, норма становить 120–160 кг/га.

На плодючих ґрунтах з хорошим зволоженням норма посіву складає 300 шт./м². Такі низькі показники передбачають проведення різних заходів, що підвищують кущистість рослини: вибір високопродуктивних сортів, добрива для ґрунту, застосування регуляторів росту. Оптимальна норма посіву відповідає 350 шт./м². При неблагоприятних умовах або запізненні з посівом кількість збільшують до 400 шт./м². На полях з низькою врожайністю норма відповідає 450–500 шт./м².

Правильний догляд

Догляд за посівами передбачає забезпечення рослин поживними речовинами, заходи по захисту культури від полегшання, шкідників, захворювань та бур'янів. Для підвищення врожайності застосовують ряд агротехнічних прийомів: післяпосівне прикатування, весняне боронування. Вони забезпечують краще зимування і покращують якість зерна.

Прикатування і боронування

Післяпосівне прикатування ґрунту катком призводить до його ущільнення та вирівнювання поверхні. У суху погоду цей процес покращує контакт насіння з ґрунтом, утримує вологу в ґрунті та прискорює проростання. Прикатування може проводитись гладким і рельєфним катком. На посівах, утрамбованих за допомогою рельєфного катка, формуються рослини, які відрізняються одна від одної за розвитком і ростом. У ямках на ґрунті накопичується більше снігу, тому льодова кірка стає більш рихлою і пропускає повітря. Це покращує зимування озимини.

До боронування відносять дрібну обробку ґрунту. Вона застосовується на посівах озимих злаків навесні з метою поліпшення їх стану та розлущення ґрунтового покриву. Цей процес прискорює проникнення кисню, живлення та вологи до коренів. Таким чином підвищується стійкість посівів до негативних факторів і створюються сприятливі умови для розвитку рослин навесні. Це призводить до збільшення врожайності на 12–20%.

Тип борони слід вподобати враховуючи стан посівів, різновид ґрунту та кількість сухих листочків.

Боронування проводять на полях озимих культур з рослинами, які мають багато пересохлих листків, рослинами-падалицями, а також на середньорозвинених посівах, які ростуть в важких, глинистих ґрунтах. Якщо культура знаходиться в періоді початку кущення, а також росте на легких піщаних ґрунтах, то боронування проводять дуже обережно.

Підживлення

Кількість добрив, які слід внести в ґрунт, залежить від:

• регіону;
• характеристик ґрунту;
• попередників;
• наявності живильних елементів у ґрунті.

Щоб розрахувати кількість добрив, потрібно враховувати, що при невеликому врожаю (до 60 ц/га) з ґрунту "вимивається" до 200 кг азоту, 60–70 кг фосфору, 80–100 кг калію. Тому ці хімічні елементи потрібно поповнювати.

Під час вирощування озимих вносять фосфорні та калійні добрива під час попереднього оброблення ґрунту перед посівом. Для цього використовують комплексні підживлення: діамофос, нітроамофос та інші, до 300 кг/га. Велика увага повинна бути приділена азотним добривам. Від них залежить врожайність і стійкість рослин. Весною на замерзлу ґрунт вносять аміачну селітру, 70-100 кг/га, щоб усунути азотне голодування рослин. Наступне підживлення здійснюють після закінчення розпускання кущиків. Дл контролю пересівання рослин слід використовувати регулятор росту "Хлормекват-хлорид 750".

Боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками

Боротьбу з бур'янами за технологією здійснюють гербіцидами в різні періоди росту, в залежності від потреби:

1. У фазі 1-3 листка - "Гранстар Голд", 20-25 г/га.
2. У фазі 2-4 листків - "Лінтур", 150 г/га.
3. У фазі 3-5 листків - "Легато плюс 600 КС", 1л/га.
4. У період між фазами кущіння і виходом в трубку - "Агритокс" (1-1,5 л/га), "Діален Супер" (700г/га), "Аміачна сіль 2,4 Д" - 2 л/га.

Боротьбу з хворобами здійснюють фунгіцидами. Крім обробки сівального матеріалу, проводять також оприскування самостійних рослин. Використовують препарати "Фундазол", "Ультрафіт", "Тітл", "Карбезим" згідно інструкції.

Шкідниками ячменю можуть бути тля, трипс та клоп. Якщо кількість комах досягає загрозливих значень для посівів, слід використовувати інсектициди ("Фас", "Бі 58", "Фосоркан Дуо", "Деціс" та ін.) згідно інструкції.

Збір врожаю

Збір озимого ячменю починається раніше, ніж у інших озимих культур. Важливо не пропустити потрібний момент, оскільки зріла суцвіття осипаються й стають ламкими. Це призводить до втрат врожаю. Збирання може проводитися прямим комбайнуванням або роздільним методом.

Слід виділити низку показників, які характеризують ячмень, готовий до збору:

1. Вологість зерна - не більше 18%.
2. Воно має відповідати за розміром і кольором конкретному сорту і бути трохи зморщеним.
3. Зерно тріскається при надкусуванні.
4. Насіння добре сидить у суцвітті, але його можна повністю витягнути з нього.
5. Колір соломи переходить з жовтого в брудно-сірий.
6. Вузли стебел мають коричневий колір.
7. Солома легко ламається в верхній частині стебла.

Відео: Збір озимого ячменю

Вирощування озимого ячменю - тривалий, працезатратний процес, що має багато тонкощів. Дотримання агротехніки культури безпосередньо впливає на кінцевий результат. Нові сорти, сучасні методи захисту рослин від хвороб, бур'янів, шкідників та найновіші технічні засоби допоможуть справитися з усіма труднощами і навіть капризами погоди, що значно збільшить врожайність.